середа, 16 травня 2018 р.

Українська вишиванка - етнічний бренд, перевірений історією


     Напевно, сьогодні переважна більшість українців має у своєму гардеробі вишиванку. Але чи всі ми задумувалися про ідейне й змістовне навантаження орнаментів, зображених на улюбленому одязі?
Спробуємо розібратися з основними різновидами українських автентичних візерунків та зазирнемо у світ найпоширеніших серед наших пращурів кольорів, використовуваних в оздобленні.

 Це буде цікавезна подорож в історію українського етнічного бренду – вишивки. 


Історія української вишивки
  Цікаво, що перші вишивки на території України з'явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям. Тому варто схилитися перед цим феноменом, що пройшов через стільки століть і повернувся до сучасних жителів нашої Неньки.
Вишивка - це і оздоблення одягу, і весільні рушники, і елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала тощо. 

     Види орнаменту та регіональний вплив на різноманіття візерунків у шитві пращурів
Перш за все варто зазначити, що більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи 
інший елемент з широким смисловим навантаженням. Перш за все це  геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти.

У зразках, створених переважно майстринями Північної Буковини, зустрічаються зображення людей і тварин (зооморфний та антропоморфний види). Хоча така регіональна прив’язка не є остаточною: відомо, що по всій території України були розповсюджені весільні рушники з вишитими птахами і навіть символічно зображеними молодятами.

Значно пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле. Він, до речі, є дуже поширеним у роботах сучасних майстрів.


       Символізм кольорів у вишивці давніх українців
Найпоширеніші та найбільш шановані давніми українцями кольори – червоний та чорний.
Вони вважалися магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки: пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток.
  Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує
світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він є найулюбленішим серед українців після чорного і червоного. Він символізує ріст і розвиток, прагнення життя і молоду, дужу силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – з рівновагою та здійсненням бажань.

      Мандруючи далі, потрапимо в Україну Х-ХІІ століть.
В часи Київської Русі символіка вишиванки стає більш досконалою та розкішною. Тут ми уже можемо помітити два напрямки вишивки – орнаментальний і сюжетний, органічно поєднані на полотні. В усі часи символи вишиванки були цілком зрозумілими як для наших
пращурів, так і для нас. Ми бачимо тут антропоморфні мотиви, зображення рослин та тварин, різноманітні геометричні фігури, яких єднає спільна мета – розповісти про рід та забезпечити йому надійний захист. До речі, є гіпотеза, що орнаменти розташовували на тих частинах одягу, де відкривається доступ до тіла. Чоловічі сорочки в той час були оздоблені вишивкою лише біля комірця, жіночі ж були розшиті набагато більше: біля ворота, на рукавах та по подолу спідниці.
Виникло і набуло розквіту мистецтво вишивки золотими та срібними нитками, яка зустрічається на одязі феодальної знаті та священнослужителів, в убранстві храмів та княжих палат. А простий
люд прикрашав сорочки орнаментами, прошитими червоними та чорними нитками. Київські князі всіляко підтримували традиції вишиваного одягу. 
Так, в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна заснувала при монастирі першу школу вишивки для дівчат – майбутніх майстринь вишивки та гаптування золотом і сріблом. Згадки про вишитий одяг є у багатьох письмових джерелах, насамперед у «Слові о полку Ігоревім», в Іпатіївському літописі та інших пам’ятках.

Славетні часи Запорізької Січі
Розповідь про вишиванку була б неповною, якби ми не потрапили на Запорізьку Січ, у той час, коли українські козаки-характерники боронили свою землю від ворогів. Вишита сорочка як оберіг рятувала мужніх
воїнів від смерті в бою, гріла душу на чужині та зцілювала рани. Козаки вірили, що вишиті на полотні знаки мають могутню силу,  забезпечують зв’язок із рідною землею, надають їм наснагу до перемоги та вберігають від дурного ока. Саме в добу Гетьманщини сформувався цілісний український національний костюм, де вишита сорочка набула символічного значення для всього українства.



Краще брудна сорочка, ніж випрана?!

 Маємо багато прикмет, пов’язаних з вишитим одягом, а старі люди й досі переповідають легенди про це мистецьке явище в українському побуті. Ось, наприклад, про вишиванку як символ вірності: у багатьох чумацьких піснях зустрічаються тези про "невипрану сорочку" - адже випрати її мала право тільки дівчина, якій чумак зберігає вірність. Прання сорочки іншою жінкою підтверджувало факт зради.

 
Від ХVII століття до сьогодення
Рухається далі колесо історії та переносить нас в ХVII-XVIII століття. Що ж бачить допитливий мандрівник? Українське вбрання в прикордонних областях
зазнало впливу сусідніх країн – з’являються нові тканини, елементи крою та техніки оздоблення. А одяг в центральних областях краще зберіг свою автентичність і традиційну символіку.
В XIX столітті з розвитком промисловості багатші верстви населення почали носити європейське вбрання, комбінуючи його з гаптованими вишитими сорочками з шовку та інших коштовних тканин, а в селі й далі слідували традиціям.
Тут можна було побачити чоловіків у широких вишитих сорочках, які вони мали звичку заправляти у шаровари, тендітних жінок у плахтах, вишитих мальвами і волошками,
гарних діток у світлому одязі, оздобленому вишитими янголами та християнськими символами. Вважається, що першим сміливцем, хто пішов на таке поєднання, є Іван Франко, який одягнув поверх вишиванки піджак.
Повсякденний одяг виготовлявся з домотканого полотна, а святковий шився з тканин, виготовлених на місцевих фабриках, його вишивали шовковими нитками, прикрашали намистом.

    Техніки виконання вишивки
З давніх-давен і до сьогодні українці можуть похвалитися більше, ніж
сотнею технік виконання вишивки! Таке різноманіття свідчить як про любов пращурів до краси та їх винахідливість, так і про незамінність вишитого одягу на всій території України. Найбільш популярні прийоми: вишивка хрестом та гладдю, бігунок, мережка та ін.

      Незвичні орнаменти і повір’я, пов’язані з вишивкою,
про які ми не знали.
На Закарпатті зустрічалися сорочки з орнаментом, вишитим білими нитками… ззаду! Вважалося, що цей одяг найефективніше захищатиме від злого ока. Також цікавим у закарпатців було те, що дівчина, вишивши нареченому сорочку, одягала її на нього в день весілля поверх материної. Тобто мамине шиття не могло бути витіснене шиттям коханої. Зараз прийом вишивки ззаду застосовується для оздоблення переважно чоловічого одягу

   Чому при такому різноманітті орнаментів української вишивки бачимо багато подібних сорочок  на теренах сучасної України?
  На жаль, слід визнати, що і у справі вибору вишиванки ми, українці, поводимо себе, як споживачі. З одного боку, носимо те, що пропонує ринок, – а він нам пропонує здебільшого орнаменти Прикарпаття. З іншого боку, слід завважити, що автентичний одяг, зроблений на замовлення, дуже дорогий. Це не значить, що українці натягують на себе будь-що, але й засвідчує тенденцію подібності. Єдине, що втішає, - з популяризацією вишивки останнім часом українські модниці таки знаходять унікальні рішення в оздобленні свого одягу, керуючись етнографічними працями і порадами майстринь прадавньої вишивки. 
   Символи української вишиванки пройшли крізь віки, не втративши сили та краси. На жаль, минули славетні часи козацтва, але живий ще дух козаків, жива жага до волі в українців, де б вони не перебували. А підтримує цей дух саме вишиванка, виконуючи дане їй від Бога призначення – захищати Україну та її синів від лютого ворога, від зради та напастей.





Немає коментарів:

Дописати коментар