Віршована весна

  Ось і настав перший весняний день. І, хоча, на вулиці ще досить похмуро і прохолодно, зима вже поступово відступає. Природа пробуджується, а разом з нею тепліють і наші відчуття...

    А тим, кому набрид зимовий холод, пропонуємо вживати популярні вірші українських письменників  про весну великими і малими порціями для цілковитого пробудження!

Ліна Костенко

І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.

І я не знаю, це весна чи ні?

Сваровськи би позаздрив дивним стразам,

Що мерехтять у мене на вікні.

Не встигне поле зазимків злякатись,

Не встигне вийти річка з берегів,

— Весна пливе під парусом акацій,

Зима пливе під парусом снігів.

***

Весна прийшла так якось несподівано! 
Зима стояла міцно до пори. 
Вітри війнули з півдня. І тоді вона 
немов у Ворсклу з’їхала з гори. 
Ще сніг ковтала повідь широченна, 
і рала ждав іще тужавий лан. 
А під горою вишня наречена 
вже до віночка міряє туман.

Дмитро Павличко

 До мого вікна 

Підійшла весна.

Розтопилася на шибці

Квітка льодяна.

Крізь прозоре скло

 Сонечко зайшло

 І поклало теплу руку

 На моє чоло...

 Видалось мені,

Що лежу я в сні,

Що співає мені мати

Золоті пісні,

Що мене торка

Ніжна і легка,

Наче те весняне сонце,

Мамина рука.

Олександр Олесь

...Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море…

Василь Стус

Весна! весна! — від поночі до рання.

Весна — в вікно, на дах, на капелюх, 

весна в колючі воронові гнізда, 

весна на кригу і від берегів — 

на течію, на вир, на чорториї 

весна правує серцем, як веслом,

весна збігає і збігають роки,

вже й вечори попереду біжать.

Леся Українка

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

 То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

 Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

 ***

 Знов весна, і знов надії

В серці хворім оживають,

Знов мене колишуть мрії,

Сни про щастя навівають.

Весно красна! Любі мрії!

Сни мої щасливі!

Я люблю вас, хоч і знаю,

Що ви всі зрадли.

                                                                               Борис Грінченко

Весна іде! В повітрі молодому

Далекий крик мандрівних журавлів

Вже розітнувсь: ключем вони додому

У рідний край летять з чужих країв.

Весна іде! Веснянки задзвеніли,

Лунає спів по луках і гаях —

Мов устають нові могутні сили

В людських серцях, придавлених серцях.

І в грудях знов солодкії бажання,

І в грудях знов устали поривання,

І встала знов надія молода.

О, весно, йди! Bсі ждуть тебе, кохана:

І небо жде, і жде весна приспана,

І ліс, і степ, і скована вода.

Тарас Шевченко

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічає.

Володимир Сосюра

Люблю весну, та хто її не любить,

Коли життя цвіте, як пишний сад.

І, мов у сні, шепочуть листя губи,

І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Ганна Черінь

Поклаши в скриню зимну втому,

З душі зваливши пудів сто,

Одного дня ти вийдеш з дому

Вдягнувши весняне пальто.

Проміння — згострене, як стріли,

Колес гутірка голосна,

Підталин сніг і листя пріле,

Тривога... Так, уже весна!

Смішна общипана синиця

Танцюючи обходить пень...

І зробить враз така дурниця

Тебе щасливим на ввесь день!

І навіть вилетить одразу

Щоденний клопіт з голови —

Про непоправний грант від газу,

Борги й короткі рукави...

Он парами, дурні й щасливі,

Воркують мирно голуби...

Купайся й ти в весняній зливі,

 Живи, надійся, полюби!

Та ж це для тебе ранок дише,

Лице зробилось молоде,

І те, що нам найголовніше,

Непережите — ще прийде!

                                 А яка поезія надихає вас цієї весни?