Історія коміксів

Людство здавна намагалося поєднати зображення та текст. Починаючи від стародавніх малюнків з підписами і закінчуючи сучасними карикатурами. 

Отже, що таке комікс? Комікс — послідовність малюнків з короткими текстами (або без), що утворюють зв’язну розповідь.У сучасному розумінні комікс з’явився у США в кінці 19 ст. і був спочатку суто розважальним жанром, за, що і отримав власну назву «комікс», тобто, смішний, комічний. Сюжети були прості, примітивні і як правило, комікси друкувались у низькоякісних журналах. Комікси можуть бути будь-якими і за жанрами, і за стилем малювання. У вигляді коміксів адаптуються навіть твори класиків літератури. Але історично склалося, що найпоширеніші жанри коміксу — пригоди та гумор. 

Історія коміксу

Комікс як жанр дотичний до трьох видів мистецтва — літератури, живопису та кіномистецтва. Комікс — це послідовна закінчена розповідь за допомогою поєднання зображення і тексту. Сучасне становище коміксів  швидко розвивалося в різних країнах, тож з’явились нові назви коміксу:
Графічна новела — велике за обсягом видання, роман у звичайному розумінні, у формі коміксу. Графічні романи видаються як правило окремими виданнями, готуються невеликими кількостями авторів — максимум троє. Автор-сценарист, художник, художник-колорист. Назву запропонували європейські художники, які у коміксах не бачили нічого комічного або смішного, зате чудово розуміли мистецький потенціал коміксу. У Франції та Бельгії комікс офіційно визнано дев’ятим видом мистецтва і підтримується державою.

Манхва — японський різновид коміксу, який був запозичений японцями під час американської окупації, швидко набув різних жанрових різновидів, традицій та значень. Назва дослівно перекладається як «Веселі картинки» і походить від однойменних альбомів карикатур та замальовок легендарного художника 19-го століття Касуціки Хокусая. Манхва чітко поділяється за віковими категоріями та за аудиторією. Кожен вид манги має свою назву та категорію. Наприклад, кодомо (діти до 12 років), сьонен (хлопці 12-18 років), сьодзьо (дівчата 12-18 років), сейнен (чоловіки 18-25 років), дзьосей (жінки 18-25 років) і т. д. Крім цього ділення, є ще ділення за жанрами, наприклад, махо-сьодзьо (про дівчаток-чарівниць), меха (про роботів), ісекай (про потрапляння в інший світ) та багато іншого. Особливістю манги є те, що вона видається у чорно-білому форматі.

Китайська маньхуа, на відміну від японської манхви, випускається кольоровою, зазвичай нижчої якості і відрізняється більшою шаблонністю. Більшість маньхуа походять з Гонконгу і спираються на традиційні китайські сюжети. Китайські та корейські різновиди східного коміксу відповідно називаються «маньхуа» та «манхва». Схожість цих слів пояснюється однаковим значенням та однаковими ієрогліфами для запису. Європейський комікс представлений двома напрямками. Перший — це британський комікс. Британські комікси серйозні, похмурі і провокативні. Другий напрямок європейського коміксу — це франко-бельгіська школа коміксу, яка, включає в себе деяких художників Латинської Америки. Сюжети європейських коміксів для дітей мають повчальний характер. Загальновідомі галли Астерікс та Обелікс виникли спершу саме як персонажі, які б розповідали дітям про життя історичних галлів. Найпопулярніші у світі  є представники жанрів саме кодомо та сьонен. До кодомо належать загальновідомі «Покемони» та «Дораемон». Сьонен представлений у світі такими творами як «Наруто», «One Piece» та «Bleach».

 Сучасні комікси

Появі сучасних коміксів передували політичні карикатури XVIII століття Вільяма Хогарта. Вони являли собою серію малюнків, об'єднаних спільною думкою. Наступним важливим етапом розвитку мистецтва створення коміксів стала діяльність Родольфа Тепффера та Вільгельма Буша. Перший прославився «Історією пана Вйо-Буа», світову славу іншому принесла популярна віршована серія «Макс і Моріц», що розповідає про двох бешкетників. Відомим творцем коміксів є Рудольф Деркс. Саме він вигадав «бульбашки», рамочки, в яких розміщують мову персонажів. 

Далі слідує бурхливий розвиток коміксів, з'являються нові герої, які живуть і до сьогодні: Супермен, Бетмен, Людина-павук, Дональд Дак, Міккі Маус, Капітан Америка, Деллі і Харві. Створюються цілі видавничі компанії, що спеціалізуються на виданні коміксів: «Marvel», «DC», «Dark Horse» і «Image Comics». Однієї із найбільших є компанія «Marvel». Нею було випущено такі шедеври, як «Фантастична четвірка», «Неймовірний Халк», «Люди-Х», «Залізна людина», «Людина-павук».

Інтернет ресурси:

https://starylev.com.ua/news/yak-vynykly-znykaly-i-znovu-vynykaly-komiksy-istoriya-odnogo-hudozhnyka

https://pustunchik.ua/ua/online-school/history/istorija-komiksiv

http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/625

https://life.pravda.com.ua/society/2019/12/8/239202/

http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3841:komiks-yak-produkt-informatsijnoji-kulturi&catid=81&Itemid=415

Шнобелівська премія

Шнобелівська премія - її називають ще Ігнобелівської  і Антинобелівською - заснована в 1991 році. Її ідейним натхненником став гумористичний журнал "Аннали неймовірних досліджень» на чолі зі своїм творцем Марком Абрахамс. Премією нагороджують за незвичайні і дотепні дослідження, щоб привернути увагу за безглузді наукові відкриття і дослідження. Премії вручають в жовтні, коли оголошуються лауреати Нобелівської премії. 

Присудження першої Іґнобелівської премії було започатковане у 1991 році Марком Абрагамсом, редактором і співзасновником Анналів неймовірних досліджень, який був ведучим на всіх наступних церемоніях нагородження. У більшості випадків нагороди покликані привернути увагу до наукових робіт, заголовок або тема яких містить елементи смішного. Щороку присуджується премія у багатьох категоріях, зокрема, таких, як і в Нобелівській премії: з фізики, хімії, медицини, літератури та миру. Крім того, є й інші категорії — такі, як охорона здоров'я, машинобудування, біологія та міждисциплінарні дослідження. За винятком трьох премій, які були присуджені в перший, сучасні Іґнобелівські премії присуджуються Шнобелівська премія - її називають ще Ігнобелівської  і Антинобелівською - заснована в 1991 році. Премії вручають в жовтні, коли оголошуються лауреати Нобелівської премії за справжні досягнення. Іноді нагороди являють собою завуальовану критику, інші, однак, привертають увагу до наукових досягнень, які мають деякий гумористичний або несподіваний аспект. 

Призи Іґнобелівської премії вручають справжні лауреати Нобелівської премії — спочатку на церемонії в лекційному залі Массачусетського технологічного інституту, а тепер у Театрі Сандерса в Гарвардському університеті. Церемонія нагородження супроводжується декількома відомими жартами. Так, наприклад, маленька дівчинка з залу традиційно вигукує: «Будь ласка, припиніть! Мені нудно». Іншою традицією нагородження є запускання на сцену паперових літаків, які потім мусять прибирати професори з фізики. Церемонія нагородження традиційно закінчується словами: «Якщо ви не отримали премії — і особливо, якщо ви отримали її — бажаємо успіху у наступному році!». 

Інтернет ресурси:

https://www.calend.ru/holidays/0/0/3050/

https://zik.ua/news/2018/03/13/shnobelivska_premiya_doslidnyky_poyasnyly_navishcho_vcheni_provodyat_bezgluzdi_1284111

Марія Башкірцева - парижанка з-під Диканьки

 Ця презентація присвячена видатній українській художниці, авторці відомого "Щоденника" Марії Башкірцевій. Людині, для якої найголовнішою потребою, життєвою наснагою і змістом буття було мистецтво, яке виснажувало, забирало весь час, але давало найвищу в світі радість.

Фестиваль «Біла ніч» в Римі

 «Біла ніч» у Римі — це відомий фестиваль, який щорічно проходить в італійській столиці у другі вихідні вересня. Це свого роду «ніч музеїв», під час якої багато пам’яток міста відкриті для вільного відвідування від заходу сонця і до самого світанку. Традиційно свято починається у вечері в суботу і завершується з ранку в неділю. Крім того, тільки в цей день будуть відкриті двері для деяких приватних резиденцій, галерей і палаців, зазвичай закритих для широкої публіки, що тільки підігріває інтерес до цього свята. На додаток до культурно-історичного просвітництва фестиваль передбачає проведення по всьому місту сотень різних музичних і видовищних заходів. Під час фестивалю вулиці і площі в історичному центрі Рима перетворюються на пішохідну зону з яскравою ілюмінацією. 

Цей фестиваль іменують «Білими ночами», хоча насправді справжніх білих ночей в Італії не буває. Але називається він так тому, що цілу ніч туристи і римляни гуляють по італійській столиці, як вдень — розважаються і відпочивають, відвідуючи музеї, картинні галереї, стародавні пам'ятники, театри, кіно, ресторани, парки, церкви, палаци і спортивні заклади.  Вперше подібне свято влади Риму вирішили організувати в 2003 році, щоб дати ще одну можливість людям краще пізнати історію Вічного міста, його архітектурне і культурне надбання. Ця ініціатива була сприйнята місцевими жителями з ентузіазмом і запам'яталася їм як одна з найдивовижніших ночей. 

Цієї ночі можна вільно потрапити в будь-який музей Риму десятки театрів, музеїв, кінотеатрів, артгалерей, культурних інст итутів і зоопарк будуть відкриті до ранку. У цю ніч працюють навіть бібліотеки і дитячі ігрові майданчики, не кажучи вже про магазини і розважальних закладах. Крім того, тільки в цей час будуть відкриті двері деяких приватних резиденцій, галерей і палаців, зазвичай закритих для широкої публіки, що тільки підігріває інтерес до цього свята. Крім культурно-історичного просвітництва всіх бажаючих, на час фестивалю також заплановані сотні різних видовищних та музичних заходів, які проходять по всьому місту. Площі та вулиці історичного центру Риму перетворюються на пішохідну зону з яскравою ілюмінацією. Тут же проходять численні концерти — грають джаз-банди, виступають музиканти, акробати та клоуни.  

Все місто занурюється в свято: ресторани і кафе повні відвідувачів, на площах звучить жива музика, всюди з пересувних лотків продають морозиво, солодощі, горіхи, фрукти та напої, повітря просочується ароматом смажених каштанів, які готують на вугіллі, а вся атмосфера наповнюється веселощами і піснями. Для ефекту справжності білих ночей римське небо освітлюється за допомогою феєрверків і світлових шоу. В рамках фестивалю проходять і різні благодійні акції. Більша частина коштів, виручена на них і від інших святкових заходів, йде на розвиток міста, догляд за пам'ятниками і на допомогу бідним верствам населення італійської столиці.

Інтернет ресурси:

https://comfort.travel/la-notte-bianca/

http://calendate.com.ua/holiday/1389