Лесь Курбас: Розумний Арлекін

«Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати»

Лесь Курбас

Від дня народження великого театрального режисера Леся Курбаса минуло 130 років. Неможливо оминути цей ювілей, адже наш Харків став місцем плідної роботи Леся Курбаса, як режисера театру «Березіль».  А нині назву «Березіль» має мала сцена Харківського Українського академічного драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

Тонкому, елегантному, освіченому Лесеві, з приємною галицькою зовнішністю, з пластичною ходою й нестримною енергією, втихомиреною якоюсь внутрішньою урівноваженістю, не потрібно було ставати до герцю, аби довести свою правоту. Він не боровся з пихатістю, безграмотністю, нахабністю тогочасних «корифеїв», хоча нещадно «колов» гострим слівцем їх провінційність і «рум’янощокість». Він просто не працював так, як вони.

Лесь Курбас у мистецтві не терпів прямолінійності, не вмів виводити «правильні» й «неправильні» образи пролетаря й буржуа, чого від нього вимагали цензори. Навіть у таких урядових замовленнях, як вистави «Жовтень» і «Диктатура», Курбас чинить свою «революцію».

Режисер знав вісім мов, але при цьому не вивчив російської.

У1933 році його заарештовують як небезпечного злочинця, який намагається знищити всю диктатуру Компартії. Йому присуджують три роки ув’язнення, потім висилають до Табору «Медвежа Гора» в Казахстані, а пізніше на Соловки.

 У Курбаса був якийсь стальний стрижень, який годі було зламати навіть у табірних умовах.

Остання вистава, поставлена на засланні – це «Інтервенція». В листопаді 1937 року його було розстріляно в урочищі Сандормох в Карелії разом з іншими в’язнями: Миколою Кулішем, Валер'яном Підмогильним, Павлом Филиповичем, Валер'яном  Поліщуком, Григорієм  Епік, Мирославом  Ірчан, Марком Вороним, Михайлом Яловим…

В один день було страчено понад 100 представників української інтелігенції: відродження 1920-тих стало "Розстріляним відродженням".

Курбас  був людина обдарована як режисер і педагог. За методою Курбаса вважалося, що буде зовсім інший тип актора, актор – творець.

 «Це буде «розумний арлекін». Стільки ж саме освічений, що й митці інших мистецтв, який буде себе вільно почувати в тій сфері відчування і думання, з якої народиться мистецтво ХХ століття. Котрий остаточно зможе переконати освіченого сучасного глядача, — пояснював Курбас у «Театральному листі пані Ліллі».

 «Розумними арлекінами» Курбас вважав Гірняка, Бучму, Крушельницього, Лопатинського.

«… Титан, творець, пророк-інтуїт, революціонер-велетень. Не важливо, що він такий скромний, непомітний…» — М. Семенко

1989 року на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримала назву «Березіль».