Країна тролів і фіордів, гір, струмків, моря й океану, край
«холодних» і добрих людей та дивовижної культури — все це, звичайно ж,
Норвегія. Відлуння багатої історії
країни розкидані по всій її території, але головна визначна пам’ятка Норвегії –
це її природа. Місцеві фіорди вважаються одними з найбільш мальовничих місць на
планеті – безмовні водні гладі, наче дзеркала, скелі, висота і форма яких
захоплюють дух, водоспади, маяки – одні природні чудеса змінюються іншими, а
нам залишається тільки відкрити рот від захоплення і здивування. Тут, крім
того, часто можна спостерігати приголомшливе по красі явище – північне сяйво.
Ну і, звичайно, мініатюрні норвезькі селища, що розкидані по всій країні, з
червоними, ніби ляльковими будиночками і пасовищами оленів.
Головна краса норвезьких фіордів — у ідеальній
збалансованості картини. В них одночасно поєднуються високі гори та океанські
затоки, пляжі й крутосхили, зелень берегів і морська синява неймовірних тонів.
Поєднання теплих і холодних кольорів, проекції краєвиду у вертикальній та
горизонтальній площинах, співвідношення замкнутого і відкритого просторів — усі
ці характеристики порізно зустрічаються будь-де, але тільки в норвезьких
фіордах вони об’єднуються в довершені картини. У Норвегії незліченна кількість фіордів — від сотень метрів
до сотень кілометрів завдовжки. Але найчастіше туристи відвідують два регіони:
Гейрангер-фіорд неподалік від міста Олесун і Согне-фіорд північніше Бергена.
Завдяки популярності цих місць тут розвинулася потужна турінфраструктура,
налагоджено зручне сполучення наземним, водним і повітряним транспортом.
Согнефіорд — найбільший у Європі, він заглиблюється у
континент на 204 кілометри.
Тихо плещуть хвилі, ви стоїте на березі океану, а з трьох
боків — суходіл! Дивні, ні на що не схожі враження збурюють кров…
Найпопулярніші поїздки дослідження Норвегії та її фіордів
здійснюються потягом. І річ не в максимально можливому комфорті, пунктуальності
чи швидкості. Подорожі залізницею в Норвегії, на відміну від більшості країн
світу, не є звичайним пересуванням пасажира з пункту «А» до пункту «Б». Це
автономні й захопливі панорамні маршрути, які дають змогу досліджувати
королівство зсередини.
У гірському краю, порізаному фіордами, прокладання залізниць
потребувало неабияких зусиль. Тому цих шляхів у країні лише декілька, причому
кожен — автономний і абсолютно не схожий на інші. Спільною для всіх них точкою
відправлення є столиця.
Маршрут Осло – Ставангер дає змогу відкрити красу
Люсі-фіорду й піднятися на знамениту скелю Прейкестолен. Її ще називають
«Кафедрою проповідника». Ця пласка поверхня на висоті понад 600 метрів над
Люсі-фіордом ніби створена для спілкування з Богом. На крайньому півдні
Норвегії колію прокладено самісіньким узбережжям Атлантики. Кажуть, часом
просто з вікна вагона можна бачити китів!
Залізниця Осло – Берген струмком звивається серед гір,
спускається в долини, перетинає незліченні річки та озера, зачіпає фіорди та
знову стрімко злітає в гори. Перепади висот — майже 1300 метрів! Це фактично
подорож між порами року: коли в долинах готуються до збору полуниці, в горах
тисячі лижників прямують на засніжені схили.
Дорога Осло – Трондхейм пролягає вздовж найбільшого озера
Норвегії — Мьоса, відомого мальовничими заходами сонця. Далі потяг біжить серед
неосяжних лісів і лук Центральної Норвегії. Просто з вікна споглядаєш
вівцебиків — велетенських парнокопитних, що мирно походжають пасовищами. А під
час однієї поїздки я бачив родину лосів, що без поспіху прямувала на водопій до
найближчої гірської річки.
У Домбосі, не доїжджаючи до Трондхейма, можна пересісти на
відгалуження від основної залізниці — «Раумабанен». Воно прокладене широкою
долиною річки Раума від Ромсдал-фіорду до узгір’я Центральної Норвегії, тобто
традиційно для цієї країни — від океану до гір. Маршрут є найкоротшим зі
згаданих, але за емоційним наповненням він не поступається іншим. Що відчули і
відомі режисери: низка епізодів фільмів про Гаррі Поттера відзнята саме в
долині Рауми. Несподівані зміни краєвидів, мости, акведуки, тунелі — все це
перетворює півторагодинну поїздку нею на захопливу пригоду і занурення у світ
північної природи.
У чому магія фіордів?
Флом — селище з населенням 450 осіб, яке влітку чи не щодня
приймає круїзні лайнери із 3 тисячами пасажирів на борту. Правда, натовп швидко
розсмоктується по атракціях.
Розпочати знайомство з долиною варто з прогулянки до
Фломської церкви (XVII). Охайна дерев’яна споруда розташована біля залізниці,
на в’їзді у долину. Затишна і скромна, але автентична, вона дивує
пропорційністю та узгодженістю деталей.
А як вам славетний 25-кілометровий Лердальський тунель —
найдовший автомобільний тунель у світі? Щоб монотонність шляху не втомлювала
водія, через кожні вісім кілометрів у ньому побудовано велику залу, підсвічену
блакитним кольором, що створює у відвідувача ілюзію перебування всередині
льодовика. Кожна з «льодовикових» зал підсвічена помаранчевим, жовтим і
зеленим.
Лердальським тунелем зручно діставатися світової перлини
дерев’яного зодчества — церкви в Урнесі, що включена до Списку ЮНЕСКО. Храм
крихітний, особливо на тлі засніжених гір, потемнілий від часу, зате щедро
оздоблений різьбленими панелями. Верхівка прикрашена головами драконів із
відкритими пащами. Будівля має дивні хвилі-поверхи — кожен наступний схожий на
хатинку, яка нависає над попереднім і майже ховає його під широким дахом.
Можливо, близькість до фіорду породила ці хвилеподібні асоціації? Старовинні
українські дерев’яні церкви, що збереглися донині, збудовані переважно у
XVІI–XVІІI століттях. А в Урнесі — ідеально збережений оригінал ХІІ століття!
Доторкнувшись до унікальної старовини, яку оминули вогонь, вода і лихі люди,
відчуваєш енергетику дев’яти століть…
Прихильникам вечірніх посиденьок можна порекомендувати
дегустацію пива, що готується на льодовиковій воді й має, за оцінками
спеціалістів, найліпші смакові якості. Воно популярне по всій Скандинавії. Тут,
у місці виробництва, можна спостерігати справжні «пивні» вистави та
презентації, що влаштовують у пабі «Flamsbrygga» просто на березі фіорду.
Але найголовніше, заради чого люди приїжджають на фіорди, —
це спокій. Околиці Флома, розташованого на самісінькому березі, не викликають
бажання бігати навипередки. Вони сповнені величі та гармонії. Приїхавши чи то
залізницею, чи то кораблем, зіскакуєш на землю й відразу біжиш до води. Але
раптом уповільнюєш кроки, зупиняєшся на набережній, аби зафіксувати в пам’яті
неповторну чарівність краєвиду. З’являється непереборне бажання піднятися
зеленим схилом, прогулятися до однієї з ферм, купити свіжого козячого сиру і
впасти в густу траву біля самісінької води, щоб пережити один із
найдивовижніших моментів у житті — момент цілковитого щастя. Воно розлите
навкруги, його відчуваєш кожною клітиною тіла, бачиш у віддзеркаленнях у
блакитній воді, у білих хмарах, що зачепилися за вершини гір, у соковитій зелені
— скрізь…
Немає коментарів:
Дописати коментар