Мистецтво граючої
ляльки своїм корінням сягає сивої давнини, у релігійні ритуали, чародійні
дійства, адже лялька символізує людину, і в її виготовлення та
"оживлення" вкладали неабияке вміння. Ляльки бувають різні: маленькі
і велетенських
розмірів, ляльки-маски, ляльки-символи, пласкі та об'ємні, але в умілих руках вони
оживають.
Завдяки таланту і творчій майстерності лялькарів кожна зустріч з живою казкою
перетворюється для юних прихильників на чарівну
пригоду, яка дарує радість і наповнює життя яскравими й фантастичними
хвилюванями.
Ляльковий світ
Перші ляльки в
житті людини з’явилися дуже давно. Тоді вони зовсім не були схожі на тих, якими
діти граються зараз. Були
вони не дуже гарні, вироблені з дерев, гілок, трави, кісток та воску поки не
стали глиняні або камінні. Вважалось, що лялька була людині
захистом від хвороби, нещастя та злих духів тому майже в кожній українській хаті були власні традиції та звичаї у
виготовленні ляльок. В деяких сім’ях лялькам не робили обличчя, задля того, щоб
дитина могла сформувати в своїй уяві власний образ своєї подруги та
ангела-охоронця. Традицією у інших сім’ях було створювали обличчя, щоб діти з
дитинства тягнулись до прекрасного та спілкувались з лялькою.
 |
| https://babiki.ru/blog/vystavki/104755.html |
Міджнародний День Лялькаря
Багато хто погодиться з тим, що в фігурці, створеної за подобою людини,
укладена якась магічна сила, - ніби той, хто сидів над безмовним творінням,
вклав у неї частинку власної душі, емоцій, бажань. Ляльки грали важливу
роль в житті людей того часу. У кожної людини в будинку було хоча б кілька
рукотворних створінь, які тішила око,
вселяющих почуття захищеності або просто прикрашають дозвілля дітей.
Пізніше до не відомого генія
прийшла чудова думка розігрувати невеличкі сценки з участю мініатюрних неживих
фігурок. Для них шили костюми, придумували різні способи управління штучними
кінцівками. Так з'явилися ляльки, «вміють» рухати руками, ногами, головою за
допомогою спеціальних ременів або ниток - прототипи сьогоднішніх маріонеток, що
стало передумовою до виникнення перших лялькових міні-театрів.
 |
| http://novostiua.org/news/837961-ogljad_blogosferi_vid_uь |
Батьківщиною цієї
забави історики називають Древній Рим. Всього існувало два способи демонстрації
публіці лялькового світу: за допомогою ящика з перегородкою посередині і відсутньою
передній планкою, і короби з виконаними у верхній або нижній стінці отворами,
«випускають» на волю персонажів інсценування. Перший вид користувався
популярністю переважно в домашніх умовах для сімейних розваг, другий був
засобом заробітку бродячих лялькарів. Втім, останні нерідко обходилися тим, що
замість готового міні-театру використовували для показу вистав звичайну
тканину, натягнуту між дерев'яними стовпами.
І тому ідея
відзначати у всьому світі Міжнародний день лялькаря прийшла до відомого діяча
лялькового театру Дживадо Золфагаріхо. У 2000 році на XVIII Конгресі УНІМА в
Магдебурзі він виніс цю пропозицію на обговорення. Вже в 2002 році Міжнародний день лялькаря
було вирішено відзначати щорічно 21 березня. Саме в цей день всі професіонали і
прихильники театру ляльок святкують Міжнародний день лялькаря.
 |
https://nbu4kids.wordpress.com/
|
Визнання свята офіційним відбулося завдяки втручанню Президента Міжнародної спілки діячів театру ляльок (UNIMA) Маргарети Нікулеску на черговому засіданні Міжнародної Ради озвученої організації. Вона навіть запропонувала приблизний сценарій, згідно з яким урочистості по всьому світу в День лялькаря повинні, так чи інакше, стосуватиметься лялькової тематики, а уявлення, що розігруються на сценах театрів ляльок, бути досить видовищними, залишаючись в пам'яті глядачів.
 |
https://ukr.media/culture/351212/
|
Інтернет джерела:
Немає коментарів:
Дописати коментар