День Святого Миколая – свято з особливим шармом.

День святого Миколая є невід’ємною частиною української культури та історії, знати яку не лише важливо, а й цікаво. Нині традиція святкувати цей день відроджується по всій Україні, а дітлахи нетерпляче чекають подарунків на 19 грудня. У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати святому листа, а найбільше за все у цей день шануються прояви турботи про нужденних. Однак доволі багато людей не знають, ким був Миколай та чому його канонізували. Хто він – загадковий охоронець вогнища святкового настрою?

Хто такий Святий Миколай

Миколай народився в III столітті в місті Патарі на півострові Лікія.  Хлопчик був єдиним сином Феофана та Нони — заможних і глибоко віруючих людей. Саме тому вони з перших днів ростили Миколая в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю. З самого дитинства Миколай причастився до Бога і вирішив стати священником. Подорослішавши, він втратив батьків і роздав їх спадок нужденним. Він був відомий як борець з язичництвом, чудотворець і захисник обмовлених і невинно засуджених. Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом — у 325-му році він відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї, який звів імператор Костянтин Великий. За життя Миколай встиг зробити чимало добрих справ. Він визволяв полонених, рятував невинних від смертної кари, неодноразово допомагав бідним на суші та в морі. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд, і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих. Але ще більше добрих справ приписують святому вже після його смерті в 342 році. Вважається, що його мощі зцілювали хворих, тому церква канонізувала Миколая, а люди стали шанувати його як заступника та покровителя.

Міжнародний день чаю

Чай - напій, що отримується заварюванням, варінням або настоюванням підготовленого листа чайного куща. Люди в різних частинах планети використовували відвари з рослин, що містили збуджувальні речовини: кавове дерево, какао, парагвайський падуб, паулінія купана, кока та ін. 

До появи чаю в Україні та Європі пили різні напої — навари, узвари з місцевих рослин. Чай частково витіснив багатовікову практику виготовлення різних освіжаючих, тонізуючих, зігріваючих напоїв. Популярними рослинами для заварювання в Україні були листя іван-чаю, гадючника, яблуні, материнки, чорниці, чебрецю, ожини, малина, пелюстки шипшини, квіти таволги звіробоєлистої, звіробою, липи, горобини, корені споришу живородного, вишні, шипшини, яблуні, смородини.  «День чаю» відзначається щорічно 15 грудня у всіх країнах, що утримують статус провідних світових виробників чаю, святкується Міжнародний день чаю.

Історія свята

Вважається, що чай, як напій, був відкритий другим імператором Китаю Шеном Нунгом, покровителем землеробства та медицини, одним з Трьох Великих, що створили всі ремесла і мистецтва. За переказами, Шень-нун подорожував у пошуках цілющих трав із казаном на тринозі, в якому кип'ятив воду для цілющих відварів. У 2737 році до н. е., коли імператор опустив листочки чайного дерева в чашку з гарячою водою. Відвар здався смачним і викликав бадьорість: з тих пір Шень-нун не пив інших напоїв. Інший міф, пізнішого походження, приписує винахід чаю знаменитому буддистському проповіднику, засновнику чань-буддизму Бодхидхармі. За переказами, в 519 р. н. е. Бодхідхарма віддавався медитації, але заснув. Прокинувшись, у гніві він вирвав собі вії (або відрізав повіки) — і кинув на землю: наступного дня в цьому місці виросли пагони чайного дерева. Бодхідхарма спробував відвар з листя і виявив, що він проганяє сон. 

Всесвітній день комп’ютерної графіки

Свято Всесвітній день комп’ютерної графіки або День 3D відзначається в першій декаді грудня. Виникло у 1998 році за задумом американської компанії Alias. Святкування забарвлені презентаціями найбільш яскравих творчих проектів в області 3D та графіки. Дата цього свята була обрана невипадково — вона єдина в році починається зі знакового поєднання символів: 3D.  Цікава пропозиція тут же дружно підтримали 3D-аніматори всіх країн. До святкування приєдналися такі міжнародні гіганти, як Adobe, nVidia, Wacom і багато інших компаній.

Історія свята

Першу компанію під назвою "Evans & Sutherland" з виробництва комп’ютерної графіки заснували ще в 1968-му році. Одним з її засновників був американський вчений у галузі інформатики Айвен Сазерленд. Ідея створення Міжнародного дня дизайнерів і аніматорів, або Всесвітнього дня комп’ютерної графіки, зустріла однозначне схвалення не тільки в середовищі таких професіоналів, як Adobe, Wacom, Dell, Intel і nVidia, працівників і дизайнерів інших компаній, але і викликала масу позитивних емоцій серед любителів і споживачів технологій 3D-графіки. Незважаючи на те, що на даний час компанія Alias була «поглинена» гігантом 3D індустрії Autodesk, 3 грудня - 3 December, День 3D-шників, як і раніше залишається впевненою 3D-датою. І не тільки. Адже основні великі заходи, приурочені до Всесвітнього дня комп’ютерної графіки, проходять в період з 1 по 10 грудня. Зараз компанія Autodesk активно підтримує традицію святкування цього дня в Північній Америці і Європі. Заходи, що проводяться в контексті популяризації 3D, включають в себе майстер-класи, конференції, різні презентації, "дегустації" нових пристроїв і обладнання, програмного забезпечення та ефектів на його основі. 

Дизайнери багатьох студій виступають з показом нових барвистих і захоплюючих роликів, просочених максимальною реалістичністю, практично на межі фантастики, а кожен, у кого є інтернет, навіть з власного будинку може взяти участь в святкуванні цього Дня. Заходи активно підтримуються в освітньому середовищі і багатьох спеціалізованих навчальних закладах. І не забудьте, якщо у вас є знайомі дизайнери або 3D-фахівці, буде не зайвим привітати їх в цей День з їх професійним святом.

Всесвітній День ґудзиків

Цікаве свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці – “Всесвітній День ґудзиків”, відзначається щорічно 16 листопада. Історія ґудзиків налічує  багато років, але утилітарне значення вони набули тільки в XY столітті. Деякі з нас іноді навіть не помічають, який є важливий для нас цей елемент нашого одягу, але ж без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз – виключно для прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурування, вироби з рослин і кісток тварин. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративну функцію, але й мав цілком певне інформаційне значення. Завдяки старанню майстерних умільців, в світовій практиці такі вироби, як ґудзики, давно стали предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є в музеях Швеції, США, Польщі та Чехії.

Історія свята

Ґудзики, без яких сьогодні складно уявити більшість моделей одягу, в давнину вважали амулетами, а в історії відіграли навіть фатальну роль. Найстаріші ґудзики, відомі людству, археологи знайшли в долині ріки Інд. Вони належать до III тисячоліття до нашої ери і були зроблені з черепашок. Матеріалом для ґудзиків ставали також кістки, камені, глиняні зліпки, палички і металеві злитки. У середні століття велика кількість ґудзиків на одязі вказувала на високий статус людини в суспільстві.  На Русі ґудзик мав значення амулета  його використовували від  відлякування злих сил.      У ранньому середньовіччі одяг, як правило, зав'язували, а ось дещо пізніше, у XIII–XIV століттях, ґудзик стає необхідним, оскільки в моду входить одяг, який щільно облягає фігуру. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання.  Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. За часів Відродження чоловічий одяг був не менш яскравим, ніж жіночий, ґудзики робили з дорогих металів, прикрашали дорогоцінними каменями. А на чоловіче плаття пришивалось так багато ґудзиків, більше кількох тисяч, що воно ставало дуже важким, а ґудзики надавали йому додаткового блиску. Ім’я французького короля Франциска I нерозривно пов’язане з історією ґудзиків – саме він замовив ювелірові 13600 крихітних золотих ґудзичків для обробки свого оксамитового костюма.  За ґудзиками визначалося положення людини. Ґудзики  із золота та срібла робили для дворян, із недорогоцінних матеріалів – для солдатів і слуг, зі  скла і дерева  - для простих людей.

Свято  “Всесвітній День ґудзиків”,  був заснований американською організацією National Button Society, в 1938-му році, в XX столітті. У 1939 році в Чикаго з'явилося перше товариство людей, які збирають ґудзики. Китайський колекціонер Бо Джинфанг зібрав колекцію ґудзиків, що налічувала 110 тис. примірників, після чого його ім'я занесли до Книги рекордів Гіннесса.

До дня Книги рекордів Гіннеса

Найпопулярніший у світі довідник має давню історію, проте відзначати день рекордів "Книга рекордів Гіннесса" – щорічний довідник унікальних досягнень людей та тварин, нечуваних природних явищ та видатних подій шоу-бізнесу, мас-медіа та культури – має свій день народження. За легендою цю книгу створив британський інженер і власник пивоварні Х’ю Бівер, коли відправився з друзями на полювання і між чоловіками зав’язалася суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки тоді переглянули кілька різних довідників, але відповіді не знайшли. Так Бівер і вирішив створити книгу, що розповідатиме про рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. Перша книга вийшла у 1955 році. Традиційно вона має десять розділів (багатство, слава, відвага, мистецтво та ЗМІ, досягнення, людина, небезпека та катастрофи, спорт, знання, сучасні технології).

Книга отримала свою назву на честь відомої ірландської пивоварної компанії Arthur Guinness Son&Co. Ідея створення Книги належить виконавчому директору цієї компанії Х'ю Біверу, який одного разу ввечері після полювання (це було в Вексфорді в 1951 році ) взяв участь в суперечці з друзями, чи є сивка найшвидшою пернатою дичиною в Європі. Подібні питання нерідко задавалися відвідувачами пивних, які часто обговорюють за кухлем пива цікаві події, рекорди, спортивні досягнення і дива. І тоді Х'ю Біверу прийшла думка, що непогано було б мати книгу, в якій можна знайти відповіді на питання: "Хто найшвидший?", "Хто найбагатший?", і що така книга була б дуже корисна для власників пивних.

Міжнародний день анімації

28 жовтня в усьому світі відзначається Міжнародний день анімації, заснований в 2002 році Міжнародною Асоціацією анімаційного кіно – ASIFA. Засновником анімаційного кіно вважається французький винахідник, художник Еміль Рейно, який запросив глядачів 28 жовтня 1892 подивитися в Парижі, в музеї Гревен, "оптичний театр". На своєму апараті, праксиноскопі, він показав рухомі картинки. Напередодні Міжнародного дня анімації професіонали і любителі анімаційного кіно з усього світу обмінюються програмами своїх фільмів і влаштовують прем'єрні перегляди бестселерів для вдячної публіки, яка цілий рік чекає цієї події. Зараз подібні сеанси мультфільмів одночасно проходять вже в 104 країнах світу! 

Художники України

 

Квіти осені: Нотатки Флори Андріївни

Всесвітній день захисту тварин

Щороку 4 жовтня весь світ відзначає День тварин (Всесвітній день захисту тварин). Ідея Міжнародного дня тварин була вперше проголошена німецьким письменником та зоозахисником Генріхом Циммерманом. Він організував вперше громадські зібрання з цієї нагоди 24 березня 1925 року у Берлінському палаці спорту. А вже у 1931 році міжнародний конгрес прихильників руху захисту прав тварин, який проходив у Флоренції, одноголосно ухвалив пропозицію оголосити 4 жовтня всесвітнім днем тварин. Дата проведення Дня тварин була вибрана на честь дня пам’яті відомого католицького священика Франциска Ассизького, померлого 4-го жовтня 1226-го року, котрий вважається в католицькій культурі покровителем тварин.

Перше товариство захисту тварин з’явилося в Англії в 1824 році. У 1978 році в Парижі, в будівлі ЮНЕСКО, урочисто проголосили Декларацію прав тварин. У 1981 році створено Всесвітнє товариство захисту тварин, у складі якого більше 900 організацій з усього світу. У 1986 році Рада Європи прийняла Конвенцію про захист експериментальних тварин, а в 1987 – про захист домашніх тварин. У багатьох країнах домашні тварини давно вважаються повноправними членами сім’ї. В Україні День захисту тварин, які є однією з важливих складових довкілля та екосистем, відзначають також щороку 4 жовтня. Постійний їхній захист передбачає стаття 51 Закону України «Про тваринний світ», згідно з яким ведеться державний облік та кадастр тваринного світу, порядок проведення таких робіт визначено Постановою Кабінету Міністрів України №772 від 15 листопада 1994 року.

Святкування свята

У Всесвітній день тварин прийнято влаштовувати масові акції та благодійні заходи із закликом відмовитися від споживчого і жорстокого поводження до "братів наших менших", починаючи з домашніх тварин і закінчуючи рідкісними та екзотичними представниками дикої природи, яких щороку стає все менше. Товариства захисту тварин організовують різні заходи, семінари, конференції, виставки та акції по всьому світу до цього дня, щоб звернути увагу людей на актуальні проблеми тваринного світу і навколишнього середовища. Важливо, що такі дії спрямовані не тільки стосовно диких тварин, а й домашніх вихованців, адже навіть в наші дні випадки жорстокого поводження з улюбленцями досить поширені.  

Як ставляться до тварин у світі:

В багатьох країнах світу тварин давно вважають повноправними членами суспільства: вони мають свої права, медичне обслуговування, щоденне "меню" тощо. При цьому варто зазначити, що в деяких країнах закони на захист тварин є набагато суворішими за українські, особливо в частині штрафів. Наприклад, в Австрії злочином вважають утримання курчат у тісних клітках, обрізання собакам хвоста і вух, зв'язування худоби тугими мотузками. Крім того, у країні категорично заборонено використовувати левів та інших диких тварин у цирках, тримати щенят і кошенят у вітринах зоомагазинів тощо.   В Італії, згідно із законом, кожного, хто залишить кішку або собаку, буде притягнуто до кримінальної відповідальності. У Гонконзі (Китай) людину, яка жорстоко поводиться із власним вихованцем штрафують. У Швейцарії, наприклад, домашнім тваринам надали особливий статус — їх більше не прирівнюють до речей. Це означає, що під час судових розглядів інтереси "вихованців" будуть враховувати, наприклад, при розділі майна за судом при розлученні власників тварини.

Якщо досі собаку або кішку просто оцінювали за їхньою ринковою вартістю, то тепер суддя має право віддати їх до того з колишнього подружжя, з ким, на його думку, тварині буде краще. Також важливо, що у випадку якщо господар виявився боржником, його вихованців забороняється конфісковувати  для сплати боргу. Швейцарці вважають, що тварина не має відповідати за вчинки свого господаря. Правда, не зрозуміло при цьому, чим господар буде годувати свого улюбленця, якщо сам без грошей. Крім того, у швейцарському суді триває вирішення ще одного "тваринного" питання. Якщо чотирилапий друг травмувався з чиєїсь вини, суддя може зобов'язати винуватця оплатити лікування тварини у ветеринара — незалежно від його вартості й вартості самого потерпілого. Як багато хто знає, в Індії корову вважають священною, але й низка інших тварин має право недоторканності.

Інтернет ресурси:

https://ua.112.ua/golovni-novyni/world-animal-day-istoriia-sviata-ta-tsikavi-fakty-pro-prava-tvaryn-v-ukraini-i-sviti-464587.html

https://khoda.gov.ua/4-zhovtnja-%E2%80%93-vsesv%D1%96tn%D1%96j-den-zahistu-tvarin

http://www.ecoleague.net/forumy-konferentsii-kruhli-stoly-seminary/ekolohichnyi-kalendar/zhovten/item/567-vsesvitnii-den-zakhystu-tvaryn

Історія коміксів

Людство здавна намагалося поєднати зображення та текст. Починаючи від стародавніх малюнків з підписами і закінчуючи сучасними карикатурами. 

Отже, що таке комікс? Комікс — послідовність малюнків з короткими текстами (або без), що утворюють зв’язну розповідь.У сучасному розумінні комікс з’явився у США в кінці 19 ст. і був спочатку суто розважальним жанром, за, що і отримав власну назву «комікс», тобто, смішний, комічний. Сюжети були прості, примітивні і як правило, комікси друкувались у низькоякісних журналах. Комікси можуть бути будь-якими і за жанрами, і за стилем малювання. У вигляді коміксів адаптуються навіть твори класиків літератури. Але історично склалося, що найпоширеніші жанри коміксу — пригоди та гумор. 

Історія коміксу

Комікс як жанр дотичний до трьох видів мистецтва — літератури, живопису та кіномистецтва. Комікс — це послідовна закінчена розповідь за допомогою поєднання зображення і тексту. Сучасне становище коміксів  швидко розвивалося в різних країнах, тож з’явились нові назви коміксу:
Графічна новела — велике за обсягом видання, роман у звичайному розумінні, у формі коміксу. Графічні романи видаються як правило окремими виданнями, готуються невеликими кількостями авторів — максимум троє. Автор-сценарист, художник, художник-колорист. Назву запропонували європейські художники, які у коміксах не бачили нічого комічного або смішного, зате чудово розуміли мистецький потенціал коміксу. У Франції та Бельгії комікс офіційно визнано дев’ятим видом мистецтва і підтримується державою.

Манхва — японський різновид коміксу, який був запозичений японцями під час американської окупації, швидко набув різних жанрових різновидів, традицій та значень. Назва дослівно перекладається як «Веселі картинки» і походить від однойменних альбомів карикатур та замальовок легендарного художника 19-го століття Касуціки Хокусая. Манхва чітко поділяється за віковими категоріями та за аудиторією. Кожен вид манги має свою назву та категорію. Наприклад, кодомо (діти до 12 років), сьонен (хлопці 12-18 років), сьодзьо (дівчата 12-18 років), сейнен (чоловіки 18-25 років), дзьосей (жінки 18-25 років) і т. д. Крім цього ділення, є ще ділення за жанрами, наприклад, махо-сьодзьо (про дівчаток-чарівниць), меха (про роботів), ісекай (про потрапляння в інший світ) та багато іншого. Особливістю манги є те, що вона видається у чорно-білому форматі.

Китайська маньхуа, на відміну від японської манхви, випускається кольоровою, зазвичай нижчої якості і відрізняється більшою шаблонністю. Більшість маньхуа походять з Гонконгу і спираються на традиційні китайські сюжети. Китайські та корейські різновиди східного коміксу відповідно називаються «маньхуа» та «манхва». Схожість цих слів пояснюється однаковим значенням та однаковими ієрогліфами для запису. Європейський комікс представлений двома напрямками. Перший — це британський комікс. Британські комікси серйозні, похмурі і провокативні. Другий напрямок європейського коміксу — це франко-бельгіська школа коміксу, яка, включає в себе деяких художників Латинської Америки. Сюжети європейських коміксів для дітей мають повчальний характер. Загальновідомі галли Астерікс та Обелікс виникли спершу саме як персонажі, які б розповідали дітям про життя історичних галлів. Найпопулярніші у світі  є представники жанрів саме кодомо та сьонен. До кодомо належать загальновідомі «Покемони» та «Дораемон». Сьонен представлений у світі такими творами як «Наруто», «One Piece» та «Bleach».

 Сучасні комікси

Появі сучасних коміксів передували політичні карикатури XVIII століття Вільяма Хогарта. Вони являли собою серію малюнків, об'єднаних спільною думкою. Наступним важливим етапом розвитку мистецтва створення коміксів стала діяльність Родольфа Тепффера та Вільгельма Буша. Перший прославився «Історією пана Вйо-Буа», світову славу іншому принесла популярна віршована серія «Макс і Моріц», що розповідає про двох бешкетників. Відомим творцем коміксів є Рудольф Деркс. Саме він вигадав «бульбашки», рамочки, в яких розміщують мову персонажів. 

Далі слідує бурхливий розвиток коміксів, з'являються нові герої, які живуть і до сьогодні: Супермен, Бетмен, Людина-павук, Дональд Дак, Міккі Маус, Капітан Америка, Деллі і Харві. Створюються цілі видавничі компанії, що спеціалізуються на виданні коміксів: «Marvel», «DC», «Dark Horse» і «Image Comics». Однієї із найбільших є компанія «Marvel». Нею було випущено такі шедеври, як «Фантастична четвірка», «Неймовірний Халк», «Люди-Х», «Залізна людина», «Людина-павук».

Інтернет ресурси:

https://starylev.com.ua/news/yak-vynykly-znykaly-i-znovu-vynykaly-komiksy-istoriya-odnogo-hudozhnyka

https://pustunchik.ua/ua/online-school/history/istorija-komiksiv

http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/625

https://life.pravda.com.ua/society/2019/12/8/239202/

http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3841:komiks-yak-produkt-informatsijnoji-kulturi&catid=81&Itemid=415

Шнобелівська премія

Шнобелівська премія - її називають ще Ігнобелівської  і Антинобелівською - заснована в 1991 році. Її ідейним натхненником став гумористичний журнал "Аннали неймовірних досліджень» на чолі зі своїм творцем Марком Абрахамс. Премією нагороджують за незвичайні і дотепні дослідження, щоб привернути увагу за безглузді наукові відкриття і дослідження. Премії вручають в жовтні, коли оголошуються лауреати Нобелівської премії. 

Присудження першої Іґнобелівської премії було започатковане у 1991 році Марком Абрагамсом, редактором і співзасновником Анналів неймовірних досліджень, який був ведучим на всіх наступних церемоніях нагородження. У більшості випадків нагороди покликані привернути увагу до наукових робіт, заголовок або тема яких містить елементи смішного. Щороку присуджується премія у багатьох категоріях, зокрема, таких, як і в Нобелівській премії: з фізики, хімії, медицини, літератури та миру. Крім того, є й інші категорії — такі, як охорона здоров'я, машинобудування, біологія та міждисциплінарні дослідження. За винятком трьох премій, які були присуджені в перший, сучасні Іґнобелівські премії присуджуються Шнобелівська премія - її називають ще Ігнобелівської  і Антинобелівською - заснована в 1991 році. Премії вручають в жовтні, коли оголошуються лауреати Нобелівської премії за справжні досягнення. Іноді нагороди являють собою завуальовану критику, інші, однак, привертають увагу до наукових досягнень, які мають деякий гумористичний або несподіваний аспект. 

Призи Іґнобелівської премії вручають справжні лауреати Нобелівської премії — спочатку на церемонії в лекційному залі Массачусетського технологічного інституту, а тепер у Театрі Сандерса в Гарвардському університеті. Церемонія нагородження супроводжується декількома відомими жартами. Так, наприклад, маленька дівчинка з залу традиційно вигукує: «Будь ласка, припиніть! Мені нудно». Іншою традицією нагородження є запускання на сцену паперових літаків, які потім мусять прибирати професори з фізики. Церемонія нагородження традиційно закінчується словами: «Якщо ви не отримали премії — і особливо, якщо ви отримали її — бажаємо успіху у наступному році!». 

Інтернет ресурси:

https://www.calend.ru/holidays/0/0/3050/

https://zik.ua/news/2018/03/13/shnobelivska_premiya_doslidnyky_poyasnyly_navishcho_vcheni_provodyat_bezgluzdi_1284111

Марія Башкірцева - парижанка з-під Диканьки

 Ця презентація присвячена видатній українській художниці, авторці відомого "Щоденника" Марії Башкірцевій. Людині, для якої найголовнішою потребою, життєвою наснагою і змістом буття було мистецтво, яке виснажувало, забирало весь час, але давало найвищу в світі радість.

Фестиваль «Біла ніч» в Римі

 «Біла ніч» у Римі — це відомий фестиваль, який щорічно проходить в італійській столиці у другі вихідні вересня. Це свого роду «ніч музеїв», під час якої багато пам’яток міста відкриті для вільного відвідування від заходу сонця і до самого світанку. Традиційно свято починається у вечері в суботу і завершується з ранку в неділю. Крім того, тільки в цей день будуть відкриті двері для деяких приватних резиденцій, галерей і палаців, зазвичай закритих для широкої публіки, що тільки підігріває інтерес до цього свята. На додаток до культурно-історичного просвітництва фестиваль передбачає проведення по всьому місту сотень різних музичних і видовищних заходів. Під час фестивалю вулиці і площі в історичному центрі Рима перетворюються на пішохідну зону з яскравою ілюмінацією. 

Цей фестиваль іменують «Білими ночами», хоча насправді справжніх білих ночей в Італії не буває. Але називається він так тому, що цілу ніч туристи і римляни гуляють по італійській столиці, як вдень — розважаються і відпочивають, відвідуючи музеї, картинні галереї, стародавні пам'ятники, театри, кіно, ресторани, парки, церкви, палаци і спортивні заклади.  Вперше подібне свято влади Риму вирішили організувати в 2003 році, щоб дати ще одну можливість людям краще пізнати історію Вічного міста, його архітектурне і культурне надбання. Ця ініціатива була сприйнята місцевими жителями з ентузіазмом і запам'яталася їм як одна з найдивовижніших ночей. 

Цієї ночі можна вільно потрапити в будь-який музей Риму десятки театрів, музеїв, кінотеатрів, артгалерей, культурних інст итутів і зоопарк будуть відкриті до ранку. У цю ніч працюють навіть бібліотеки і дитячі ігрові майданчики, не кажучи вже про магазини і розважальних закладах. Крім того, тільки в цей час будуть відкриті двері деяких приватних резиденцій, галерей і палаців, зазвичай закритих для широкої публіки, що тільки підігріває інтерес до цього свята. Крім культурно-історичного просвітництва всіх бажаючих, на час фестивалю також заплановані сотні різних видовищних та музичних заходів, які проходять по всьому місту. Площі та вулиці історичного центру Риму перетворюються на пішохідну зону з яскравою ілюмінацією. Тут же проходять численні концерти — грають джаз-банди, виступають музиканти, акробати та клоуни.  

Все місто занурюється в свято: ресторани і кафе повні відвідувачів, на площах звучить жива музика, всюди з пересувних лотків продають морозиво, солодощі, горіхи, фрукти та напої, повітря просочується ароматом смажених каштанів, які готують на вугіллі, а вся атмосфера наповнюється веселощами і піснями. Для ефекту справжності білих ночей римське небо освітлюється за допомогою феєрверків і світлових шоу. В рамках фестивалю проходять і різні благодійні акції. Більша частина коштів, виручена на них і від інших святкових заходів, йде на розвиток міста, догляд за пам'ятниками і на допомогу бідним верствам населення італійської столиці.

Інтернет ресурси:

https://comfort.travel/la-notte-bianca/

http://calendate.com.ua/holiday/1389