Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Дата обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту з лав Радянської Армії звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. Оголосивши 27 січня. 

Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду і охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.

Що таке Голокост

У 1933 році до влади в Німеччині прийшов Адольф Гітлер, який затвердив у країні націонал-соціалістичний режим. Цей режим грунтувався на нацистській расовій доктрині, згідно з якою німці-"арійці" належать до вищої раси, а євреї вважалися Untermenschen - недолюдьми. У 1939 році німецька армія окупувала Польщу, розв'язавши тим самим Другу світову війну. Череда легких перемог на початку війни дала Гітлеру можливість втілити свої задуми в життя. Він почав знищення єврейського народу, в основному вихідців з Польщі, де проживала найбільш значна частина європейського єврейства. Для виконання цього плану євреї були зігнані в гетто, були організовані трудові, концентраційні табори і табори знищення, в які доставлялися євреї; нездатних трудитися вбивали відразу, решта була приречена на смерть від голоду і хвороб. Голокост – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність. Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. 

За роки війни нацисти знищили близько 6 мільйонів євреїв, з них півтора мільйона дітей, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі в той час. Планомірне знищення євреїв не можна назвати просто актом геноциду, настільки безпрецедентним воно було за масштабами, опрацьованості і реалізації. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву – Голокост.

 

Табори смерті

Як добре відомо, концтабори придумали російські більшовики, але нацисти довели цю злочинну практику до по-німецькі «взірцевої» організації. Недарма, як недавно відкрилося з архівних джерел, одним з трофеїв, вивезених у СРСР – було обладнання нацистських концтаборів – бараки, нари, кухні, душові. Всього за період існування Третього рейху було створено 27 великих і понад 1100 менших таборів. Ці цифри не були сталими: одні табори зникали, натомість з’являлись нові. Через них, в період з 1933 по 1945 рік, пройшли приблизно 2,3 мільйони чоловіків, жінок, дітей. Більшість із них – понад 1,7 мільйони загинули. Шість таборів були саме таборами смерті: Белжец, Собібор, Треблінка, Аушвіц, Хелмно, Майданек. До самого початку Другої світової нацистські табори були радше засобами керованого терору, ніж машиною добре організованого масового вбивства людей. Поступово, мірою захоплення нацистами нових територій, табори поширювалися на територію всієї Європи. Нацистський концентраційний табір був навіть на британському острівці Олдерні у водах протоки Ла-Манш. 

Першим німецьким концентраційним табором став Дахау (1933). Там утримували спочатку комуністів – політичних опонентів націонал-соціалістів. Невдовзі до них долучилися й інші «аутсайдери» – соціальні та расові. Це був зразковий концтабір. Акуратні фабричні будівлі (бараки з’являться згодом), акуратно застелені ліжка, бездоганна чистота.

Охоронці-поліцейські розмовляли з ув’язненими, інколи ділилися сигаретами. На вечерю давали свіжий хліб з ковбасою і солодкий міцний чорний чай. Один із ув’язнених писав дружині: «У мене все гаразд. Нас добре годують і добре поводяться…». А ще він сподівався, що скоро його випустять, адже все це схоже на якесь прикре непорозуміння, на абсурд, який не вкладається в голові. Але за кілька тижнів його вбили. 

Поліцейську охорону замінили есесівці, які взяли на себе охоронні функції. З весни 1933 року по весну 1945 року в Дахау загинуло 40 тисяч в’язнів, і він проіснував усі 12 років нацистського режиму. З цього табору було вкрай важко утекти, за всю історію Дахау це вдалося зробити лише одній людині – Гансу Баймлеру, мюнхенському комуністу. В Дахау він потрапив у квітні 1933 року. Баймлера спочатку хотіли стратити, але згодом вирішили, що доцільніше буде довести його до самогубства. Подібна практика на початку була вельми поширеною – після тортур в’язням «допомагали» засунути голову в петлю, порізати вени, або ще щось подібне. Табори тоді були ще юридично підзвітними, про вбивства могли пронюхати журналісти, справа – набути розголосу, тому нацистам зручніше було маскувати убивства під самогубства. Баймлеру ж вдалося втекти. Він переховувався спочатку в Берліні, потім перебрався в Чехословаччину, а звідти – до СРСР. Із Чехословаччини Баймлер надіслав у Дахау веселу вітальну листівку, в якій, зокрема, запропонував есесівцям «поцілувати його в дупу». 

Вже в середині 1933 року в Радянському Союзі були видані (німецькою мовою) спогади Баймлера про перебування в концтаборі та про всі жахіття, через які йому довелося пройти. Згодом брошуру видали в Лондоні, також вона друкувалася в Швейцарії, таємно поширювалася і в самій Німеччині. У великій політичній грі, зокрема в битві пропаганд, це було на користь СРСР, адже про власні табори Сталін волів мовчати. Нацисти ж негайно виступали зі спростуванням, називаючи свідчення мюнхенського комуніста «огидними брехливими страшилками», які мають на меті звести наклеп на Німеччину. Ганс Баймлер взяв участь в громадянській війні в Іспанії, де й загинув у грудні 1936 року. Проживи він на 2-3 років більше, скоріше за все, закінчив би життя в радянському аналогу гестапо: йому б і книгу про концтабір згадали б. Адже у серпні 1939-го комуністичний і нацистський мордори подружилися – ненадовго, але палко – встигнувши розв’язати ІІ Світову війну.

Аушвіц

Комплекс концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау, що знаходився поряд з польським містечком Освенцім, називали «столицею Голокосту» і «фабрикою смерті». Він став своєрідним поєднанням табору праці та смерті, де тисячі людей були знищені або за допомогою непосильної рабської праці, або безпосередньо в газових камерах. Загалом під час війни загинуло приблизно 6 мільйонів євреїв. 1,1 мільйона з них – саме в Аушвіці – більше, ніж будь-де. “Якщо вбивати по 100 осіб на день, знадобиться майже 200 років”, – сумно констатував один із дослідників Голокосту. Спочатку людей вбивали у розстрільних ровах Східної Європи, в гетто, в інших таборах, наприклад таких як Треблінка. Ще навесні 1942 року Аушвіц перебував на периферії Голокосту. Шлях до масового геноциду складався з кількох етапів, які були пройдені надзвичайно швидко – майже миттєво. 

З травня 1942 року нацисти почали направляти в Аушвіц приречених залізницею - цілими потягами з усієї Європи: Угорщини, Польщі, Франції, Нідерландів, Греції, Чехії, Бельгії, Німеччини, Австрії, Хорватії, Італії, Норвегії. Цей табір функціонував найдовше. Наприкінці весни 1944 року, коли інші табори були закриті, Аушвіц лише підходив до свого смертоносного піку. На час визволення більшість його інфраструктури була цілою на відміну від Бельзена (Белжеца), Собібора і Треблінки, де сліди геноциду ретельно приховали. Нелюдські умови існування, голод, фізичне насилля з боку охоронців і самих ув’язнених, рабська праця – все це було буднями концтабору. 

І по сьогодні вражає вбивчий утилітаризм есесівських управлінців: все мало використовуватися на благо рейху. Все майно, відібране у приречених на смерть євреїв сортувалося, обліковувалося й зберігалося на складах (в Аушвіці вони називалися “Канадою”). Золотими годинниками, авторучками й портсигарами вбитих людей нагороджували німецьких солдат. Поранені есесівці з нетерпінням чекали на новорічні подарунки від начальства, і те «радувало» підлеглих награбованими з убитих цінностями. Подейкували, що дружина раппортфюрера Герхарда Паліча, чий будинок стояв за 500 метрів від головного табору Аушвіца, і яка померла від висипного тифу восени 1942 року, заразилася після того, як приміряла вкрадену зі складів завшивлену вечірню сукню. На початок лютого 1943 року Аушвіц і Майданек відправили 211 залізничних вагонів різного добра. Зокрема, в них було 132 тисячі чоловічих сорочок, 119 тисяч жіночих суконь і 15 тисяч дитячих пальт.

Одяг діставався етнічним німцям, заселеним у будинки убитих євреїв на території Польщі. Золото й інші дорогоцінні метали йшли на переплавку. До 1942 року запас золота в СС зріс настільки, що головне Адміністративно-господарське управління СС (зауважте абсолютно безлику назву, але саме це управління безпосередньо займалось знищенням європейських євреїв) вирішило помістити його в Рейхсбанк. У перші роки війни золото зубних коронок і протезів убитих використовувалось для виготовлення пломб есесівських охоронців і членів їхніх сімей. Використовували навіть волосся вбитих. Його збирали, сушили, пакували, а потім ним набивали меблі. Хоча великого прибутку це не приносило: 730 кілограмів волосся, яке збрили з голів ув’язнених Майданека в період з 1942 по 1944 рік принесло 365 рейхсмарок. Один золотий портсигар коштував набагато дорожче. Нацисти використовували й попіл жертв Аушвіцу – ним удобрювали місцеві поля, а взимку посипали слизькі дороги. Це було цілковите, абсолютне знищення людини – з обох, причому, боків. Євреїв – фізичне, німців – людське.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв. Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб. Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.

 Найважливіші факти про Голокост

1) Голокостом називають переслідування та винищення євреїв у 1933-1945 роках у Німеччині, країнах, що були її союзниками, та на захоплених територіях.

2) Голокост в перекладі з давньогрецької означає “всеспалення”. Багато євреїв надають перевагу власному терміну Шоа (катастрофа). Шоа – цілеспрямоване, масове знищення єврейства на підконтрольних нацистській Німеччині територіях.

3) В широкому розумінні Голокост – це також геноцид циган, масові вбивства поляків, радянських військовополонених, душевнохворих та гомосексуалістів. Усього нацистами було страчено 11 мільйонів людей, з яких безпосередньо євреї становили приблизно половину. 

4) Жертв Голокосту пригадують щороку 27 січня. Цю дату визначила Генеральна асамблея ООН. Саме 27 січня 1945 року Червона армія звільнила комплекс німецьких концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау поблизу міста Освенцим.

5) Табір звільнили бійці 1-го Українського фронту за підтримки 4-го Українського фронту. У боях з охороною Аушвіца, яка складала приблизно 6 тисяч людей, загинули близько 300 радянських солдатів.

6) До початку Другої світової війни у Європі жили 9 мільйонів євреїв. У 1950 році їх залишилося 3,5 мільйони. У Польщі, країнах Балтії та у Німеччині за роки Голокосту було вбито до 90% євреїв.

7) Єрусалимський центр “Яд Ва-Шем” нарахував майже 25 тисяч людей, які рятували євреїв на окупованих територіях. Найвідоміший з них завдяки кіно – Оскар Шиндлер, який врятував понад 1200 людей. Нерідко за порятунок євреїв окупаційна влада карала розстрілом.

8) Голокост завершився із капітуляцією Німеччини у травні 1945 року, а у листопаді 1947 ООН ухвалила рішення про заснування Ізраїлю. Через рік там вже жило 800 тисяч людей. За наступні 5 років населення Ізраїлю збільшилося в 5 разів.

9) Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року. Ініціаторами прийняття документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія, Україна, США, а їх співавторами - ще понад 90 держав.

10) Дата 27 січня була обрана тому, що в цей день радянські війська звільнили концентраційний табір Освенцим на території нинішньої Польщі. Там, за різними оцінками, загинуло від 1,5 до 4 мільйонів осіб. Як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, загинуло 2,8 мільйона осіб, 90 відсотків з яких були євреї.

11) Генеральний секретар ООН Кофі Аннан назвав цю дату нагадуванням про уроки Голокосту, що мають загальне значення - "цього безпрецедентного прояву зла, яке не можна просто залишити в минулому і віддати забуттю".

12) Вперше Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відзначався у всьому світі в 2006 році.

13)Вперше термін був використаний майбутнім лауреатом Нобелівської премії миру письменником Елі Візелем як символ газових камер і крематоріїв таборів знищення.

14) Слово Голокост походить від давньогрецького holocaustosis, що означає "всеспалення", "знищення вогнем", "жертвоприношення". Зараз воно означає політику нацистської Німеччини, її союзників та пособників з переслідування і знищення шести мільйонів євреїв у 1933-1945 роках.

15) В Ізраїлі і деяких інших країнах використовується також термін Шоа (Shoax), що означає Катастрофа європейського єврейства.

16) Україна вперше відзначила Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту на державному рівні у 2012 році згідно з постановою Верховної Ради України від 5 липня 2011 року Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру.

17) В Угорщині День пам'яті відзначається 16 квітня. У цей день в 1944 році євреїв країни почали масово переселяти в гетто.

18) В Ізраїлі День Катастрофи і Героїзму (Йом Ха-Шоа) відзначається за єврейським календарем 27 нісана, день початку повстання у Варшавському гетто. У григоріанському календарі ця дата може відповідати проміжку між 7 квітня і 7 травня. Дата 27 нісана була запропонована першим прем'єр-міністром Ізраїлю Давидом Бен Гуріоном.

19) У Латвії День пам'яті жертв геноциду єврейського народу відзначається 4 липня. У цей день в 1941 році були спалені всі ризькі синагоги, загинули тисячі євреїв.

20) У Румунії День пам'яті жертв Голокосту відзначається 9 жовтня (en:National Day of Commemorating the Holocaust). У цей день у 1941 році почалася депортація євреїв Буковини, Молдавії і Румунії в концтабори і гетто Трансністрії.

21) Німеччина відзначає день пам'яті жертв Голокосту 27 січня - як всесвітній. У 2011 році цей день був вперше присвячений циганським жертвам геноциду, і в ньому взяв участь федеральний президент Крістіан Вульф.

Інтернет ресурси:

https://nv.ua/ukr/world/countries/svit-vidznachaje-den-pam-jati-zhertv-golokostu-najvazhlivishi-fakti-93602.html

https://old.uinp.gov.ua/news/27-sichnya-mizhnarodnii-den-pamyati-zhertv-golokostu

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3178511-sogodni-miznarodnij-den-pamati-zertv-golokostu.html

http://mv.kr-admin.gov.ua/2012-08-20-06-13-47/183-2015-01-30-08-08-47/1928-2015-01-30-08-15-10