Великдень: традиції свята

Великдень — найбільше християнське свято, його святкують у всьому світі.  Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха. Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова  прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє. Великдень не даремно називають найсвітлішим святом у році. Ми з нетерпінням і трепетом чекаємо цей день: хтось, щоб закінчити сорокаденний піст, хтось поласувати традиційною випічкою, хтось, щоб прикрасити пасхальні яйця і почути довгоочікуване "Христос Воскрес!".

Міжнародний день танцю

Міжнародний (Всесвітній) день танцю (International (World) Dance Day) відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО у день народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новера, реформатора і теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».

Жан-Жорж Новерр (29 квітня 1727 – 19 жовтня 1810) — французький балетмейстер, хореограф і теоретик балету, учень балетмейстера Л. Дюпре. Виступав як танцівник і очолював балетну трупу в театрі “Друрі-Лейн” у Лондоні. Новерр розробив принципи героїчного балету і балету-трагедії. У 1759 році вийшла його відома праця “Листи про танець і балети”, де Новерр обґрунтував принципи балету-п’єси, втілюваного засобами дієвих пантомім і танцю в співдружності композитора, хореографа і художника. Головна ідея цього свята — об’єднання всіх напрямків танцю, як єдиної форми мистецтва. У цей день весь танцюючий світ відзначатиме своє професійне свято – театри опери і балету, сучасні танцювальні групи, ансамблі сучасного спортивного, бального і народного танцю та інші, як професійні, так і самодіяльні артисти.

Фестиваль Ірисів у Флоренції

Ірис - символ міста з 1251 року і в честь цього чудового квітки, який зображений на гербі Флоренції, щорічно і влаштовують фестиваль. Фестиваль ірисів проходить тут з 1954 року і щорічно збирає тисячі любителів квітів з усього світу. За традицією, що склалася фестиваль проходить в Giardino dell'Irisа - Саду ірисів. На фестивалі квітникарі різних країн представляють різні види ірисів, в тому числі зовсім нові, спеціально виведені. Всі вони відрізняються за своїм кольором, формою і запаху. Шоу ірисів користується величезним успіхом не тільки у професіоналів, але і у простих любителів квітів.

В рамках фестивалю проводиться конкурс ірисів, численні виставки квітів, майстер-класи по їх вирощуванню, розпродажі готових букетів і розсади. Однак головне дійство фестивалю - це конкурс ірисів. Конкурс має міжнародний статус і покликаний виявити найкращий ірис на фестивалі. Конкурс ірисів проводиться в різних номінаціях, переможець кожної з яких отримує приз. Переможець серед ірисів повинен бути абсолютно фаворитом за кольором, ароматом, формі. Спеціальний приз, так званий Fiorino D'oro, присуджується тому квітці, який найбільше нагадує собою ірис, зображений на гербі Флоренції.

Відомий Сад Ірисів у Флоренції (Італія) відкрив свої двері для жителів і гостей міста всього на місяць. Цей сад є єдиним в Європі ботанічним садом, присвячений виключно Ірису. У ньому ростуть десятки сортів ірисів з усього світу - в цілому близько 15 000 рослин самих різних кольорів та сортів, при цьому окремі сорти походять із старовинних колекцій.

 Інтернет ресурси:

https://travelyourway.com.ua/meropriyatiya/festival-irisov-vo-florencii-italija/

https://www.tourister.ru/world/europe/italy/city/florence/news/15001

https://www.greeninfo.ru/today_events.html/Article/_/aID/19200

День квітки Проліска

Квітка Пролісок відома ще з 1 тисячоліття, в середні століття її шанували як символ непорочності, а повсюдно почали вирощувати у 19 столітті. Сама цибулинка проліска розміром не більше трьох сантиметрів, складається з торішнього сегмента і нової цибулинки, з якої згодом виросте нова рослина. До речі, цибулини проліска — отруйні, тому жоден гризун їх не чіпає. Перші квіти проліска пробиваються крізь сніг і навіть сріблястий лід. Здається, це тендітна рослина, але насправді — неймовірно сильна. Вона проявляє свою силу над холодом, над зимою і навіть над снігом. І робить це квітка не одна, а разом з усіма своїми побратимами. Недарма проліски називають провісниками весни.                                                  Щорічно 19 квітня в багатьох країнах світу відзначається День проліска (The Day of Snowdrop). Свою історію він веде з Англії, де був заснований в 1984 році. Взагалі у світі, в залежності від кліматичної зони, зацвітають проліски від січня до квітня. А оскільки у Великобританії їх цвітіння припадає на середину квітня, то і цей день був присвячений до цього періоду — початку весни та теплих сонячних днів. Є старовинне англійське повір'я, котре твердить, що проліски, посаджені навколо будинку, вбережуть його жителів від злих духів.Але насамперед проліски — це перші квіти, які з'являються після зимових холодів і відповідно символізують початок весни, перемогу тепла над холодом. Вони прикрашають багато міських клумб, а їх розведенню в Сполученому Королівстві приділяється стільки ж уваги, скільки, наприклад, розведенню тюльпанів у Голландії. Справжнім царством пролісків вважається Уелфордський парк (Welford Park), який знаходиться в графстві Беркшір.

Парк розташований на території старовинного маєтку, господарі якого організовують вхід на свої володіння строго в період цвітіння полів. Історія їх розведення в цьому місці веде свій літопис з 14 століття, коли ченці Абінгдонського абатства стали вирощувати квіти в лікарських і естетичних цілях. З цибулинок виготовлялося зілля, що допомагає в боротьбі з головними болями (на цей час рослина використовується в лікуванні хвороби Альцгеймера), а квітами прикрашали свято Стрітення Господнього. Оскільки мова йде про теплий південний схід Англії, то цвітіння пролісків тут починається раніше, але День проліска так само святкується у квітні. Тож День пролісків насамперед є екологічним святом, покликаним берегти ніжні квіти, деякі види пролісків знаходяться на межі зникнення, а більшість видів занесені в Червону книгу. Закликаємо всіх дбайливо й обережно ставитися до цих квітів.

Джерела інформації:

https://znaj.ua/popcorn/den-proliska-19-kvitnya-istoriya-vesnyanogo-svyata

https://kapri.dn.ua/2018/04/19/19-kvitnja-den-proliska-istorija-vesnjan/

https://ukr.media/culture/390334/

https://celebratoday.com/uk/events/april/19/international-snowdrop-day

День національного парку «Плітвіцькі озера».

Відповідно до письмових джерел, назва «Плітвіцькі озера» з'явилась в кінці XVIII століття, а статус Національного парку вони отримали тільки 8 квітня 1949 року, коли Парламент прийняв закон про захист Плітвіцьких озер і проголошення їх Національним хорватським надбанням. З тих пір щорічно 8 квітня відзначається День Національного парку Плітвіцькі озера. Згідно з історичними даними перші відомості про відомий Плітвіцькі озера з'явилися в 1777 році. Плітвіцькі озера - одне з небагатьох місць на нашій планеті, де щороку з'являються нові водоспади. Це пов'язано з вапняковим походженням місцевих гір. Опалі в воду листя та гілля із зростаючих поблизу дерев швидко покриваються кальцефілами (так звані «крейдяні рослини»), які, відмираючи, кам'яніють і утворюють тверді відкладення, що перекривають річки. Вода, поступово розмиваючи подібні «дамби», утворює нові водоспади. Хорватський національний парк Плітвіцькі озера розташований серед неприступних лісів Дінарського нагір'я, які на старих картах позначалися як "Диявольський ліс". Це чудо природи є уособленням оазису природи та налічують у своєму складі 16 озер з прозорою водою. Всі озера з'єднані водоспадами, кількість яких близько 140, унікальний ліс та 20 печер. 

Флора і фауна

Парк розташований в долині Динарського нагір'я на висоті від 400 до 1200 метрів над рівнем моря, найвища точка — 1280-метрова гора Мала Капела. У парку росте понад 1200 видів рослин, 75 з яких — ендеміки. У північно-західній частині парку, в містечку під назвою Чоркова увала, знаходиться унікальний змішаний буково-хвойний ліс, де ростуть дивовижні дерева, які збереглись з найдавніших часів — деякі екземпляри досягають висоти 50 метрів і 1,5 метра в діаметрі. На території парку живуть вовки, кабани, дикі кішки, косулі, видри, понад 120 видів птахів (багато з яких рідкісні), 21 вид кажанів та інші тварини. Особливе місце в царстві фауни посідає бурий ведмідь — місцеве повір'я стверджує, що Плітвіца існуватиме, поки в її лісах не перевелись ці тварини, які, на жаль, все рідше зустрічаються в європейських лісах.

Озера і водопади

Тисячі років — за однією з версій Плітвіцькі озера виникли в кінці останнього льодовикового періоду. Це чудо природи є каскадом з 16 карстових озер, розташованих драбинкою і пов'язаних між собою численними водоспадами. Вони сформовані у дві групи — Верхні і Нижні, сумарною протяжністю понад 8 км в довжину. Їх живлять п'ять річок: Корана, Црна, Бієль, Плітвіца і Рієчіца які вимивали травертин з гірських вапнякових пластів, в результаті чого утворились природні греблі, які сформували систему з кількох десятків розташованих каскадом озер і 140 гуркітливих пінних водоспадів. Саме верхнє з них, озеро Прощальне знаходиться на висоті 636 метрів над рівнем моря, а висота останнього, нижнього озера Новаковіча-брод нижче на цілих 133 метри. Найбільше з озер — Козяк — займає площу 82 гектари, а його глибина досягає 45 метрів. Знадобиться декілька годин, щоб обійти його по берегу, тому туристів перевозить через нього пором. 

Якщо кількість озер відома, то точне число водоспадів порахувати не так-то просто. По-перше, їх просто сила-силенна, а по-друге, їх число постійно міняється — щороку в Плітвіцах народжуються нові водоспади. Це відбувається завдяки крейдяним рослинам, що ростуть тут, — кальцефілам, які витягають з води окисе кальцію і, відмираючи, утворюють тверді відкладення. Гілки й листя, що впали у воду, створюють вапнякові греблі та перекривають річку. З часом вода прориває неміцні крейдяні греблі — так і виникають водоспади. Одним відомим з них по праву вважається водоспад Саставці, що скидає воду з висоти 72 метри.

Печери

Також на території Національного парку розміщені більш як 20 печер і гротів, у тому числі під водоспадами, велика частина яких зосереджена в східній частині Плітвіц. Одна з найцікавіших — прикрашена сталактитами печера Голубняча завдовжки 165 метрів. Усю цю красу оточують унікальні букові та хвойні ліси, що збереглися з прадавніх часів, де мешкають ведмеді, вовки, кабани, дикі кішки, косулі, а також більше ніж 120 видів птахів. До речі сказати, коли утворився цей природний феномен фахівці розходяться в думках досі.

Важливо пам’ятати, що Плітвіцькі озера в Хорватії – це передусім заповідник. Заборони поширюються практично на все, що можна було б очікувати від туриста: тут не можна купатись, рибалити, розводити багаття, смітити і гуляти по дикому лісі, годувати в озерах їх мешканців. Тут можна тільки ходити, дивитися і дихати. Повірте, вам цього буде достатньо.

Інтернет ресурси:

https://eco-live.com.ua/content/photoalbum/plitvitski-ozera-skarb-girskoi-dolini

https://cutt.ly/fcDjbFY

http://www.atlastour.ua/ua/beautiful-places/croatia-plitvicka-jezera/