Сьогодні світ відзначає 210-річчя від дня народження найпопулярнішого романіста вікторіанської епохи - Чарльза Діккенса.
Чарльза Діккенса – відомий англійський письменник, автор такиг творів, як «Різдвяної історії», «Пригод Олівера Твіста», «Девіда Коперфільда», «Великих сподівань» та багатьох інших книг, без яких ми сьогодні не уявляємо скарбниці літературної класики. Письменник написав 15 романів, 5 коротких романів і сотні розповіді y статті журналістський. Його стиль підкреслює пікареска, то мовна творчість і сатира, якості, з якими також зображувалося вікторіанське суспільство. На його пам'ять йде цей огляд цієї роботи та слова.
Біографія письменника
З 1817 по 1823 родина Діккенса проживала в місті Четем, де Чарльз почав відвідувати школу. Ці роки він згодом називав найщасливішими у своєму житті.
Кінець безтурботному дитинству поклали фінансові неприємності, через які батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу.
1824-1826 − роки навчання в приватній школі “Академія Веллінгтон-Хаус”. 1827 − вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору.
У 1828 р − влаштувався вільним репортером в судову палату, а в 1832 р. − парламентським кореспондентом.
У 1833 р в щомісячному журналі письменник надрукував свій перший нарис – “Обід на Поплар-Вок”, підписаний псевдонімом “Боз”.
1836 − опублікував перші розділи роману “Посмертні записки Піквікського клубу”, що мали великий успіх у читачів.
У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, з якою він створив велику багатодітну родину (в них було 10 дітей), але так і не випробував подружнього щастя, вони розлучилися 1868.
1837-1841 рр. − Виходять в світ знамениті романи Ч. Діккенса: “Пригоди Олівера Твіста” (1839), “Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі” (1839), “Лавка старожитностей” (1840) та ін.
У 1842 р письменник здійснив подорож в США, під час якої пережив глибоке розчарування в американській демократії та американському способі життя. Ці враження знайшли відображення у романі “Мартін Чезлвит” (1844). Потім з’явився цикл “Різдвяні повісті” (1848), романи “Домбі і син” (1848), “Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим” (1850).
Деякий час Діккенс працював редактором журналу “Домашнє читання”, в якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал “Круглий рік”.
З 1858 письменник виступав з публічними читаннями своїх творів. Ці читання стали легендарним явищем європейського культурного життя.
1860-і рр. − працював над романами “Великі сподівання” (1861), “Наш спільний друг” (1865), “Таємниця Едвіда Друда” (1870, незакінчений).
9 червня 1870 року Діккенс, не старий роками, але виснажений досить безладним життям і безліччю всяких неприємностей, вмирає в Гейдсхілле від інсульту.Слава Діккенса продовжувала зростати після його смерті. Його ім’я стало називатися поруч з ім’ям Шекспіра, його популярність в Англії 1880-1890-х затьмарила славу Байрона.
Кінець безтурботному дитинству поклали фінансові неприємності, через які батько був посаджений в боргову в’язницю, а 11-річний Чарльз змушений був кілька місяців відпрацювати на фабриці, що виробляла ваксу.
1824-1826 − роки навчання в приватній школі “Академія Веллінгтон-Хаус”. 1827 − вступив на місце молодшого клерка в адвокатську контору.
У 1828 р − влаштувався вільним репортером в судову палату, а в 1832 р. − парламентським кореспондентом.
У 1833 р в щомісячному журналі письменник надрукував свій перший нарис – “Обід на Поплар-Вок”, підписаний псевдонімом “Боз”.
1836 − опублікував перші розділи роману “Посмертні записки Піквікського клубу”, що мали великий успіх у читачів.
У тому ж році Діккенс одружився з дочкою юриста і журналіста Дж. Хогарта Кейт, з якою він створив велику багатодітну родину (в них було 10 дітей), але так і не випробував подружнього щастя, вони розлучилися 1868.
У 1842 р письменник здійснив подорож в США, під час якої пережив глибоке розчарування в американській демократії та американському способі життя. Ці враження знайшли відображення у романі “Мартін Чезлвит” (1844). Потім з’явився цикл “Різдвяні повісті” (1848), романи “Домбі і син” (1848), “Життя Девіда Копперфілда, розказане ним самим” (1850).
Деякий час Діккенс працював редактором журналу “Домашнє читання”, в якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями він заснував аналогічний журнал “Круглий рік”.
З 1858 письменник виступав з публічними читаннями своїх творів. Ці читання стали легендарним явищем європейського культурного життя.
1860-і рр. − працював над романами “Великі сподівання” (1861), “Наш спільний друг” (1865), “Таємниця Едвіда Друда” (1870, незакінчений).
9 червня 1870 року Діккенс, не старий роками, але виснажений досить безладним життям і безліччю всяких неприємностей, вмирає в Гейдсхілле від інсульту.Слава Діккенса продовжувала зростати після його смерті. Його ім’я стало називатися поруч з ім’ям Шекспіра, його популярність в Англії 1880-1890-х затьмарила славу Байрона.
Цікаві факти про письменника:
1) Чарльз Діккенс не закінчував початкової школи (grade school). Коли Чарльзу Діккенсу було 11 років, він вже працював на фабриці з виробництва крему для взуття.
2) Був дуже забобонною людиною. Він до всього торкався три рази – на удачу, вважав п’ятницю своїм щасливим днем, а в день виходу останньої частини чергового роману неодмінно виїжджав з Лондона.
3) У 1846-му Діккенс був співзасновником Уранія-котеджу для жінок, що опинилися на дні. Кандидаток навчали читанню, письму та хатнім обов`язкам, що мало допомогти їм знову інтегруватися у суспільство. З 1847 по 1859 рік через котедж пройшло понад 100 жінок.
4) У Діккенса була домашня тварина – ворон на ім`я Гріп. Після смерті птаха у 1841 році, Чарльз зробив з нього опудало.
5) Діккенс активно цікавився паранормальними явищами і навіть був пов'язаний з відомою лондонською слідчою групою «The Ghost Club». Група розглядала справи, які на то момент вважалися надприродними.
6) Твір «Сигнальник» частково побудований на власному досвіді Діккенса. У 1865 році Діккенс потрапив у залізничну аварію в Степлгерсті, коли сім вагонів поїзда впали з мосту. Письменник знаходився у єдиному вагоні першого класу, який втримався на рейках, і почав допомагати постраждалим ще до прибуття рятувальників. Діккенсу вдалося вижити, але після цієї катастрофи його літературна робота значно сповільнилася.
7) Діккенс був прихильником гіпнозу і пробував використовувати його, щоб вилікувати дружину і дітей від недуг.
8) Діккенс дав кожному зі своїх десяти дітей прізвиська. Але і саме родинне прізвище є незвичайним. Англійська фраза «What the Dickens!» українською звучить щось на кшталт «Якого дідька!».
10) Г. Х. Андерсен був хорошим другом Діккенса, і у 1857 році гостював у письменника п'ять тижнів. Після того, як Ганс поїхав, Чарльз написав на дзеркалі в кімнаті для гостей «Ганс Андерсен спав у цій кімнаті протягом п'яти тижнів, які, здавалося, тривали століття!»
11) Кожні 50 рядків написаного запивав ковтком гарячої води.
12) Завжди спав головою на північ. Також він сідав обличчям на північ, коли писав свої великі твори.
13) Ненавидів пам’ятники і в своєму заповіті заборонив, щоб йому зводили які-небудь статуї.
14) Чарльз помер від інсульту. Після смерті був перетворений на справжнього ідола англійської літератури.
За матеріалами інтернет ресурсів:
Немає коментарів:
Дописати коментар