До Енея на гостину

 Іван Котляревський увійшов в історію української літератури як засновник нової української літератури. 220 років тому побачила світ поема Івана Петровича Котляревського «Енеїда». З нагоди цієї річниці ми вирішили дізнатись історію її створення, яка буде цікавою і для тих хто читав поему, і для тих хто лише збирається ознайомитися з її змістом.

Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський наповнив її національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство «Енеїди» – яскравий національний колорит, різнобічне зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році.

Над «Енеїдою» Іван Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Перше видання з’явилося в 1798 році завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця, адже друк здійснено без його згоди.

Друге видання так само вийшло без відома і згоди Котляревського у 1808 році. Його опублікували в типографії Івана Глазунова в Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 року. Текст поеми і словник були скопійовані з помилками.

А у 1809 року Іван Котляревський закінчив написання четвертої частини «Енеїди» і видав її разом із попередніми трьома окремою книжкою: «Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий, Санктпетербург, в медицинской типографии».  На окремій сторінці Котляревський зазначав, що попередні публікації вийшли в світ без його згоди. Книжка містила словник з першого видання, а також авторський додаток під назвою «Дополнение к малороссийскому словарю», що мав 153 слова. Чимало помилок лишилися не виправленими.

Написання п’ятої частини «Енеїди» Котляревський закінчив у 1821 році, а у 1827  — шостої. Письменник також склав новий українсько-російський словник до «Енеїди» на 1547 слів на базі першого словника з видання 1798 року.

У 1822-1823 роках у журналі «Соревнователь просвещения и благотворения» надруковано два уривки з п'ятої частини «Енеїди»; уривок з шостої частини опубліковано у Харківському альманасі «Утренняя звезда» (1833). З біографічних нарисів про Котляревського відомо, що він працював над «Енеїдою» до кінця життя. Незадовго до смерті автор продав рукопис харків’янинові О. А. Волохінову, який видав його завершений твір у шести частинах в 1842 році.

Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Своїм твором І. Котляревський розповів усьому світові , що є такий народ – українці – із самобутньою культурою і традиціями. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури.