Використавши сюжет поеми римського поета
Вергілія, Котляревський наповнив її національним
змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій відобразив життя і побут
українського народу. Твір написаний
живою розмовною мовою,
легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне
достоїнство «Енеїди» – яскравий національний колорит, різнобічне зображення
життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування
Запорозької Січі у 1775 році.
Над «Енеїдою» Іван Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Перше видання
з’явилося в 1798 році завдяки ініціативі конотопського
поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і
належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук
потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм
коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця,
адже друк здійснено без його згоди.
Друге видання так само вийшло без відома і згоди
Котляревського у 1808 році. Його опублікували в типографії Івана Глазунова в
Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 року. Текст поеми і словник були
скопійовані з помилками.
А у 1809 року Іван Котляревський закінчив написання четвертої частини
«Енеїди» і видав її разом із попередніми трьома окремою книжкою: «Вергилиева Энеида на малороссийский язык
переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних
изданий, Санктпетербург, в медицинской типографии». На окремій сторінці Котляревський зазначав, що
попередні публікації вийшли в світ без його згоди. Книжка містила словник з
першого видання, а також авторський додаток під назвою «Дополнение к
малороссийскому словарю», що мав 153 слова. Чимало помилок лишилися не
виправленими.
Написання п’ятої частини «Енеїди» Котляревський закінчив у 1821 році, а у 1827 — шостої. Письменник
також склав новий українсько-російський словник до «Енеїди» на 1547 слів на
базі першого словника з видання 1798 року.
У 1822-1823 роках у журналі «Соревнователь просвещения и
благотворения» надруковано два уривки з п'ятої частини «Енеїди»; уривок з
шостої частини опубліковано у Харківському альманасі «Утренняя звезда» (1833). З
біографічних нарисів про Котляревського відомо, що він працював над «Енеїдою»
до кінця життя. Незадовго до смерті
автор продав рукопис харків’янинові О. А. Волохінову, який видав його завершений
твір у шести частинах в 1842 році.
Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Своїм твором І. Котляревський розповів усьому світові , що є такий народ –
українці – із самобутньою культурою і традиціями. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною
мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури.
Немає коментарів:
Дописати коментар