День олівця

Олівці — незамінний атрибут нашого життя. Утім, навіть не всі дорослі знають, що «народились» вони тисячу років тому. Що, здавалося б, що цікавого в звичайному олівці? Як виготовляють олівці нині? Чим були особливі найстаріші у світі олівці? У всьому світі 30 березня відзначають День олівця. Далеким предком олівця можна вважати вугілля з багаття, якій первісна людина робила перші малюнки на стінах печер. Перші письмові інструменти, схожі на сучасні олівці, з'явилися у XI столітті. Це були палички зі свинцю та срібла із загостреними кінцями. Художники використовували для малювання тонку срібний дріт, який прикрипляли до ручки і зберігали у футлярі. Вони досить швидко зношувалися, коштували дорого й були доступні лише заможним людям. З цього моменту можна вважати, що почалася історія олівця. Перші олівці в теперішньому розумінні з'явилися в Англії наприкінці XVI століття. У горах Камберленду в 1564 року пастух під корінням поваленого бурею дуба знайшов чорне каміння. Спочатку він подумав, що це вугілля, але воно не горіло, зате добре згодилося для мічення овець. Користь від знахідки відразу ж оцінили і цей рудник був привласнений урядом. Чорне каміння в поштових каретах під охороною вивозили до Лондона. Матеріал визнали корисним навіть у медицині, але головним його застосуванням стало виробництво форм для відливання гарматних ядер.

Вкладати графіт у дерев'яну оболонку придумали пізніше італійці. Шматки графіту, розпилені на прямокутні палички, вставляли в дерев'яні, металеві або керамічні оболонки і використовували для письма та рисування. Згодом мандрівні ремісники принесли технологію виготовлення олівців Геснера до Німеччини й до околиць Нюрнберга, де з 60-х років XVII століття ремісники почали їх виготовляти з місцевих матеріалів. Каспар Фабер у 1761 року  розробив метод, у якому мелений графіт змішувався зі смолою, сіркою та сурмою. У результаті утворювалася густа паста, придатна для формування під тиском міцніших та однакових стрижнів. Такі стрижні були значно гірші, ніж чистий імпортний графіт, але все ж ними можна було писати.  Сучасний олівець винайшов у 1794 році талановитий французький вчений і винахідник  Ніколя Жак Конте (Conte). У цей час Англія заборонила вивезення графіту з країни. За порушення цього указу покарання було дуже суворим, аж до смертної кари. За завданням французького конвенту Конте розробив рецептуру змішування графіту з глиною і виробництва з цих матеріалів високоякісних стрижнів. За допомогою обробки високими температурами була досягнута висока міцність, однак ще більш важливим був той факт, що зміна пропорції суміші давала можливість робити стрижні різної твердості, що і послужило основою сучасної класифікації олівців по твердості. Цифри перед буквами означають подальший ступінь м'якості або твердості. Це залежить від процентного вмісту графіту в суміші, що також впливає на колір стрижня (грифеля) - чим більше графіту, тим темніше і м'якше грифель олівця.

Минуло вже понад 200 років, а олівці продовжують робити за цим рецептом. А ось їх форма як тільки за ці роки не змінювалась! Вони бувають круглі і з гранями, є олівці з збільшувальним склом на кінці або навіть з дзвіночками. 

Інтернет ресурси:

http://www.schooler.org.ua/istoriya-olivtsya/

https://twiggy-shop.com.ua/a136387-istoriya-karandasha-drevnih.html

http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-50F484A8FC39/list-https://cutt.ly/Ix16FAL