Легенда о восточном гороскопе

Легкой снежной поступью в нашу страну пришла зима, укутав улицы, переулки и бульвары белым пушистым покрывалом. Морозные и солнечные дни приближают нас к самому ожидаемому событию – Новому 2018 году. В преддверии этого удивительного праздника всем любителям китайского гороскопа, который удивительным образом прижился у нас, будет интересно узнать, что на смену вспыльчивому и задористому Красному Огненному Петуху придет ответственная и преданная Желтая Земляная Собака. Наверняка многим интересно, как возникли символы китайского гороскопа? Почему именно двенадцать животных образуют цикл? Кто-нибудь задумывался над тем, почему говорят, что год ЖЕЛТОЙ собаки, почему не красной или зеленой? На все эти вопросы попробуем найти ответы.

Китайский эпос очень богат экзотическими преданиями, повествующими о происхождении различных вещей и явлений. На Востоке существует много легенд, объясняющих происхождение и смысл знаков китайского гороскопа. Конечно же, никто не может точно сказать, почему их назвали именно в честь этих животных. Но, есть несколько очень интересных легенд, которыми нам бы хотелось с вами поделиться.

Первая, наиболее распространенная в Китае гласит: давным-давно Нефритовый Император праздновал на небесах свой день рождения (праздновал новый год, пир, день отъезда Будды из этого мира — в зависимости от трактовки) всех животных, какие захотят прийти сами. Пришло 12 зверей: время стояло холодное, а, чтобы попасть к Будде, нужно было переплыть широкую реку. Каждому животному в порядке очереди Будда подарил по одному году управления. Все животные выстроились в ряд на берегу реки - соревнование началось.

Первыми к реке подбежали кот и крыса, но вскоре они поняли, что им не так уже легко будет переплыть реку, путь казался опасным. Они сели и задумались, что же делать. Внезапно у крысы появилась идея: «Эй, бык, не перенесете ли вы нас через реку?» - спросила она. Бык был добрым животным, и с готовностью согласился. Кот и крыса вскочили на голову быка, и вместе они пересекли реку. Когда они уже почти были у противоположного берега, крыса спрыгнула с головы быка и таким образом прибежала первой. «Поздравляю! - воскликнул император. - Первый год будет назван в вашу честь!»

Бык был разъярён тем, что его провели, но он был вторым, и в его честь был назван второй год.

Чуть—чуть отстал от Буйвола Тигр, которому достался третий год. Зрители, увлечённые соревнованием между Буйволом и Тигром (они с тех пор так и соревнуются друг с другом), как следует, не рассмотрели, кто пришёл четвёртым — Кот, Заяц или Кролик.

Просто верьте в чудеса…

 Почитаемый во всем мире Св. Николай – это реальная историческая фигура. Добродушный епископ Николаус прославился искренней любовью ко всем людям, особенно бедным и обездоленным. Он родился и жил в Византии (на территории нынешней Турции) в благородной и честной семье. С его именем связывают множество чудесных деяний, как, например, воскрешение погибшего моряка, укрощение бурь и штормов и других, связанных со многими аспектами человеческой жизни. Святой Николай является покровителем и детей, и мореплавателей, рыбаков, купцов, банкиров, земледелия и пчеловодства, скота и диких зверей, мирящим враждующих, избавителем от напрасной смерти и защитником невинно осужденных. Даже после смерти его благодатный образ оберегал путников и мореплавателей от беды, а больные исцелялись прямо на его могиле. После таких чудес, которые происходили с неземным «участием» Николауса, он был причислен к лику святых. Словом, личность такого масштаба не могла пройти для мировой истории и культуры бесследно, и сейчас во многих странах мира День святого Николая является одним из самых ожидаемых и любимых дней, который открывает сезон новогодних и рождественских

праздников. Но в каждой стране традиции и обычаи в день Николая Чудотворца разные. Католики празднуют его 6 декабря, православные 19 декабря.

У нас больше всего этот праздник ждет детвора. В своем воображении мальчики и девочки, в основном, рисуют такую картину: седобородый мужчина с огромным мешком, в котором множество подарков, спускается с небес и, в сопровождении своих помощников, – ангелочка и чертика, незаметно подкладывает под подушку коробки с подарками или прутики. То или другое он кладет тогда, когда вроде бы получает указание от ангела, который убеждает, что в течение года ребенок был послушный, и от чертика, который вспоминает, в чем малышня прогрешилась.

Во Франции красочнее всего празднуют День святого Николая в Лотарингии, в маленьком городке Сан-Николя-де-Пор, покровителем которого является как раз этот святой. Праздничная процессия складывается в целое театрализованное шествие под фанфары. Возглавляет шествие Николай. За ним следует призрак с розгами для непослушных детей и огромным мешком, в который он бросает самых отъявленных маленьких проказников и уносит с собой. А тем, кто вел себя хорошо, он раздает подарки.

В Германии День Святого Николая празднуется еще с 1555 года. В старинных церковных рукописях начертано: «В день Святого Николауса мать держит наготове подарки и розги». Считалось, что хорошим детям положены сладости, а непослушным – розги. И в наши дни, немецкие мальчишки и девчонки предусмотрительно вывешивают носки над камином, поскольку знают, что утром в них появятся сладости. Для этого, конечно, себя надо очень хорошо вести, ведь только хорошее поведение вознаграждается.

Лепрекон – чарівник Смарагдової країни

   Смарагдовий острів Ірландія – це безліч середньовічних замків та тисячі пабів, класичне рагу, справжній "Гіннес", мегаліти на тлі смарагдової зелені і сивих океанських хвиль - і це лише частина дивовижних відкриттів і вражень. Ірландія – чудова країна з дивовижною історією, яка сягає ще давніх часів. Проте міфи та легенди Ірландії захоплюють уяву найбільше. На мою думку, найцікавішим та найкумеднішим персонажем зі Смарагдового острова є Лепрекон.  

В печерах золото своє  вартують  злі  дракони.

З драконами  не впораюсь,  зловлю я  лепрекона.

            Хай має кожен горщик свій, набитий добрим  златом,
Я пересиплю в свій  мішок і заживу багато !

Свифт, которого не знали

В этом году отмечается 350 летний юбилей со дня рождения известного ирландского писателя-сатирика, мастера публицистического жанра, поэта и общественного деятеля Джонатана Свифта (30 ноября 1667— 19 октября 1745). Наиболее известен он как автор фантастической тетралогии «Путешествия Гулливера», в которой высмеиваются человеческие и общественные пороки.

Великий английский сатирик Джонатан Свифт прожил долгую, насыщенную событиями жизнь. Жители Ирландии относились к нему с уважением и считали его своим защитником. Именно тесное общение с бедными ремесленниками и сельскими жителями дало писателю возможность понять, что народ является создателем истории.

И самые интересные факты из жизни ирландского писателя мы собрали в этой статье.

·         Жизнь Джонатана Свифта просто удивительная: он считался негласным ирландским правителем. Его произведения были популярны во всей Европе.  Даже ирландский наместник с улыбкой утверждал, что он правит страной только с позволения великого декана Джонатана Свифта.

·         Свифт слыл мрачным человеком, несмотря на то, что он всегда высмеивал недостатки. Даже в его описаниях всегда говорилось о том, что лицо у него всегда суровое и даже улыбка не смягчала взгляда.

·         Однажды Джонатан Свифт шёл по кладбищу и увидел, что могилы покрыты трещинами и разрушены. Тогда Свифт отправил письма родственникам с просьбой позаботиться о могилах своих предков, восстановить их или выслать деньги. В ином случае могилы будут приведены в надлежащий вид за деньги прихода, но тогда в новой надгробной надписи будет написано о том, что родственники покойника жадные и не уважают своих предков. Одно из таких писем было направленно королю Георгу Второму. Король не предпринял никаких мер. Тогда на могильных плитах его предков появилась надпись о скупости монарха.

·         Джонатан Свифт придумал слова «лилипут» (англ. lilliput) и «йеху» (англ. yahoo). Они вошли во многие языки мира.

Ґудзики чудові, різнокольорові

 16 листопада - Всесвітній День ґудзиків  - це свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці та їх поважні клієнти.

 Висить, нудьгує ґудзик - спокійно так живеться. 

 Його не помічають, поки не відірветься

   А й справді, ґудзик – популярний і одночасно непомітний предмет, яким більшість з нас користується, практично, кожен день.Та мало хто знає, що ґудзики мають дуже давню історію і використовувалися за призначенням ще в Стародавній Греції і Стародавньому Китаї.

     Історія  ґудзиків налічує  багато років, але утилітарне значення вони набули тільки в XY столітті. Досить дивно, але факт: спочатку ґудзики стали популярні у чоловіків, а жінки ще довгий час продовжували користуватися шпильками і підв’язками.

  За часів Відродження чоловічий одяг був не менш яскравим, ніж жіночий, ґудзики робили з дорогих металів, прикрашали дорогоцінними каменями. А на чоловіче плаття пришивалось так багато ґудзиків, більше кількох тисяч, що воно ставало дуже важким, а ґудзики надавали йому додаткового блиску. Ім’я французького короля Франциска I нерозривно пов’язане з історією ґудзиків – саме він замовив ювелірові 13600 крихітних золотих ґудзичків для обробки свого оксамитового костюма.

Всього сто років тому в Англії існував такий кумедний звичай: дівчатка з малолітства починали збирати найкрасивіші ґудзики на струну або товсту нитку. Коли вони дорослішали, а кількість ґудзиків дорівнювало 999, наступав той день, вони повинні були зустріти свого судженого.

Затерянный мир Конан Дойла

 Имя знаменитого английского писателя сэра Артура Конан Дойла известно многим, прежде всего благодаря созданному им образу сыщика-любителя Шерлока Холмса. Зато, наверняка, далеко не каждый знает, что у Конана Дойля это не единственный известный персонаж и что писал он не только детективы.

Признанный мастер детективов и недооцененный автор исторических трудов 105 лет назад неожиданно подарил миру научно-исторический роман «Затерянный мир». Книга вышла в свет в 1912 году и ошеломила публику. Критика была в восторге, называя это произведение не только потрясающим, захватывающим, самым ярким плодом воображения автора, но и… самым реалистичным.

Идея о том, что динозавры не вымерли, а продолжают существовать где-то рядом с нами, продолжала будоражить пытливые умы и в ХХ веке. После Жюля Верна самую грандиозную попытку создать доисторический мир в рамках известной человечеству географической карты предпринял в своем романе и Артур Конан Дойл. «Я задался целью, – писал Дойл одному из своих друзей, – сделать в «детской литературе» что-то вроде того, что сделал Шерлок Холмс в жанре детектива. Не знаю, удастся ли мне добиться еще раз такого успеха. Но я надеюсь». Так появился «Затерянный мир».

Время харьковское

С приходом осени дни становятся холоднее и короче, ведь на носу зима! До перевода часов на зимнее время осталось уже недолго. В Украине перевод часов на зимнее время состоится 29 октября. Необходимо будет перевести время на один час назад. Первой в Европе на него перейдет Германия, постепенно очередь дойдет и до Украины. И продлится "зима" на часах аж до 25 марта 2018 года.

Накануне этого события мы решили узнать, кто же следит за точностью времени. Все привыкли сверять часы с киевским временем, равняясь на точное время в столице. Но не многие знают, что на самом деле Украина «живет» не по киевскому, а по харьковскому времени. Точнее, по часам харьковского Института метрологии. Если вы хотите сверить свои часы с самым точным временем в стране, приходите на улицу Мироносицкую, 42 в Харькове — к зданию Института метрологии, на фасаде которого электронное часовое табло подключено к хранящемуся здесь Национальному первичному эталону единиц времени и

частоты. Харьков сверяется с международной шкалой времени, синхронизируя данные через интернет с Парижем, и только после этого данные направляются в Киев. Так что, фактически в Харькове время более точное, чем во всех остальных уголках Украины.

Книжки, що зігрівають

Шелест листя під ногами, затишні м’якенькі светри, прохолодний вітер, що куйовдить волосся і залітає під пальта, переповнені кав’ярні, гарбузова каша і яблучні пироги – осінь ніколи не приходить непомітно.

Однак часто змін зазнає не тільки природа, а й настрій. Усе частіше хочеться залишитися вдома, загорнутися у ковдру і трошки похандрити. Можливо тому, що так шкода відпускати літо, чи тому, що сонця стає все менше, а важких похмурих днів усе більше. А може тому, що ми звикли так сіро сприймати повну барв осінь.

Кожен по-своєму переживає осінь: хтось бачить лише дощі, похмуре небо, напівголі дерева, а хтось бачить осінь натхненною, яскравою, трохи прохолодною, й від цього трохи ніжною.

Осінь має свій настрій, свої відтінки чаю та кави. І, звісно ж, свої книжки. Теплі книжки.

1.      Туве Янссон "Наприкінці листопада".

Мабуть, ця авторка знайома вам, як творець мумі-тролів – істот, які схожі на крихітних бегемотиків. Ця повість сповнена шумом дощу, шелестом листя та диханням осені. І хоча цю книжку позиціонують як дитячу, дорослим теж буде цікаво її погортати, адже в ній розповідається про самотність та підтримку. "Наприкінці листопада" насправді не про пригоди казкових персонажів, а про людей, їхні характери і про те, як іноді важко дорослим, знайти спільну мову. І про те, як холодної осені хочеться душевного тепла.

Як читати: всією родиною із рогаликами від Мумі-мами.

2.      Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

«Герої цих історій – прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави – хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.»

Кожна маленька історія — як замальовка акварельною фарбою - легка, натхненна. Після читання історії стає сонячно на душі. І цим сонцем хочеться ділитись.

Як читати: без зайвого поспіху читати одне-два оповідання на день разом з «бабусиним чаєм з липового цвіту»

Записки Флоры Андреевны: ОСЕНЬ В САДУ

Осень - любимая пора года для многих поэтов. Читаем у Пушкина: «унылая пора» и вдруг мягким бархатом ложатся на душу слова «очей очарованье». Осень очаровывает, расслабляет после жаркого, душного лета. Сейчас у нас бабье лето, самое время выйти в сад и заняться посадкой и пересадкой луковичных: лилий, крокусов, тюльпанов и пр. Я не буду утомлять читателей агротехникой, скажу только главное правило - сажать надо на три луковицы вглубь и обязательно обеспечить дренаж, иначе луковицы вымокнут и пропадут. Выбирая место посадки, мы уже сейчас мысленно любуемся завораживающей красотой, неповторимостью и разнообразием тюльпанов, которые оправдывают свое название и похожи на «тюрбан» (с тюркского). 

 

Примерно те же правила и для посадки лилий.
Для меня лилии ничуть не хуже царицы цветов – розы. И по аромату, и по внешнему виду , и по невероятному разнообразию цветовой палитры, и по форме строения соцветий ,она ничуть не хуже колючей гордячки-красавицы розы, и поэтому лилии пользуются огромной популярностью среди садоводов. 

А пока мы любуемся её прощальной красотой. Сейчас в садах пик цветения астр. Астра – в переводе с греческого означает «звезда». И существует поверье, что если ночью стать среди астр и внимательно прислушаться, то можно услышать легкое перешептывание: это астры ведут нескончаемый разговор со своими сестрами-звездами. А днем в цветнике из астр огромное количество пчел, которые собирают последнюю дань цветов. И что интересно, астры, вроде, и не пахнут, но когда я прохожу мимо своего цветника, то слышу еле уловимый аромат цветущих астр. 

Завершает осенний бал цветов – бал хризантем. Они еще ждут своего выхода, но заключающий аккорд осени будет феерическим. Флористы именно из хризантем любят создавать свои цветочные композиции, которые удивляю зрителей своей фантазией и красотой. Мне же нравится просто прикасаться к прохладным лепесткам хризантемы, в которых притаилась уже поздняя осень, и вдыхать её терпкий аромат. 

Осень в саду это нечто поэтическое. Каждый день в природе добавляются новые краски: желтый, багряный, золотой – теплые цвета, как будто осень хочет зарядить нас теплом на длинную, холодную зиму.

Автор: Ирина Склярова

Барви європейських мов

 Європейський день мов вважається традиційним святом у Європі з 2001 року. Він відзначається 26 вересня для підтримки розвитку мов і їх розмаїття. Метою проведення цього дня є привернення уваги аудиторії до мов, якими розмовляють у Європі, поширювати культурне і лінгвістичне різноманіття та заохочувати до вивчення мов протягом усього життя. 

Однією з найвідоміших та найпопулярніших європейських мов нашого часу, поряд з англійською, іспанською, італійською та французькою, є німецька мова. За статистикою, понад 16,5 мільйонів людей у різних куточках планети вивчають німецьку мову як іноземну, адже це мова економіки, науки та культури, це мова, котра посідає друге місце в Інтернеті та третє місце у світовій продукції книжок.

До того ж, у нашій країні 2017/2018 навчальний рік проголошено українсько-німецьким роком мов.

От ми і вирішили пошукати, що б такого цікавого можна було сказати про німецьку мову. Адже у кожній мові, яка є для нас “нерідною” завжди знайдеться купа такииих цікавих речей, що не помітити їх просто не можливо.

  

·         Німецька мова є державною в Федеративній Республіці Німеччині, Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейні, Люксембурзі та Бельгії, що дає повне право вважати її найбільш розповсюдженою в Європейському союзі.

І ще один факт – декілька дивний. Існує легенда, що німецька ледве не стала офіційною мовою Сполучених Штатів Америки. Континентальний Конгрес, який проводився у Філадельфії під час Революції, задумався про те, чи слід прийняти нову мову, щоб абсолютно розірвати зв'язки з Англією. Як можливі варіанти пропонувалися німецька, іврит і французька. Але коли справа дійшла до голосування, англійська перемогла німецьку  перевагою всього в один голос!

А Солнце это - моя Джульетта

 Сегодня Джульетта – символ любви. Неудивительно, что к дому, в котором, по легенде, она жила, со всего света съезжаются влюбленные пары. Но существует один день в году, когда наплыв туристов особенно велик, а Верона бурлит от праздничных карнавальных шествий, музыки и множества цветов — 16 сентября, день рождения Джульетты.

В этот день проходят фестивали и карнавалы, посвященные мужеству и силе любви девушки. В театрах показывают постановки по одноименному произведению Шекспира, но, конечно же, главные действия происходят в доме Джульетты. Именно в день рождения Джульетты в ее доме проводят захватывающие по красоте свадебные обряды, где молодожены надевают костюмы главных героев шекспировской драмы. Кроме того, в этот день проходит награждение авторов, приславших самые нежные и трогательные письма и поздравления шекспировской героине.

Возникает закономерный вопрос: каким образом литературная героиня может иметь настоящий день рождения? И – что более важно – жила ли когда-нибудь такая девушка на самом деле?

Екранне мистецтво України

Це свято було засноване понад 20 років тому, але своїм корінням сягає далеко в історію, в кінець 19 століття. Це - День українського кіно, який щорічно відзначається у другу суботу вересня. Цього року свято припадає на 9 вересня.

Історія українського кіно бере свій початок з часів Російської імперії. У далекому 1893 році в Одесі механік університету Йосип Тимченко створив тип сучасного кінознімального апарату й апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші спроби кінознімання - зафільмував вершників і метальників копій.

Але ось містом-родоначальником української кінематографії вважається Харків.

Зі святом 1 Вересня!

Свято 1 вересня, завжди залишається в пам’яті кожної людини. 

Дехто асоціює його зі шкільними роками, комусь більше запам’ятались роки навчання у ВУЗі, а може молодий вчитель більше хвилювався, коли сам вперше йшов на свій власний урок.

 Втім, 1 вересня -  це всенародне свято, адже тільки завдяки знанням людина досягла сучасного розвитку.

Зі святом!

Шкільна освіта. Що цікавого у європейців?

На порозі - 1 вересня! Школи чекають своїх вихованців!  

Україна  вже стала на новий шлях європейського розвитку. Попереду на нашу країну чекає багато змін та праці. Однією із найболючіших та найбільш застарілих в Україні є освітня сфера.

Українська освіта, за планами, через два роки буде відповідати європейській практиці, де шкільне навчання триває 12-14 років. З переходом на 12-річну систему українські атестати про загальну середню освіту будуть визнаватися в країнах ЄС.

Шкільна освіта є тією базою, на фундаменті якої будується якщо не професійне життя людини, то принаймні її можливість обрати майбутню спеціалізацію вищої освіти. Але при цьому шкільна пора має немало особливостей у різних країнах світу. Іноді йде мова саме про тонкощі системи викладання, а інколи — про особливості менталітету народів де-яких країн, що теж відображається на навчальному процесі. Кожна частина світу має щось особливе, коли йде мова про шкільну освіту. Немало є й цікавих традицій.

"С Днем Рожденья, Харьков, мой любимый!"

Традиционно, в конце лета, Харьков готовится отмечать свой празник – День города.

И хоть я не коренная харьковчанка, но очень люблю свой город, ведь  большую часть своей жизни я живу и работаю здесь. Не могу похвастаться, что я много путешествовала, я не видела заморских стран и городов, но мне кажется, что Харьков – самый  красивый город!

"А от і серпень запашний"

 У розкішному вінку з польових квітів, підперезаний пшеничним перевеслом заходить останній місяць літа – серпень.

У серпні Літом захоплювались не тільки поети, письменники, а й відомі художники, скульптори. Тож, друзі, не гайте часу! Беріть до рук пензлі та створюйте незабутні пейзажі літніх днів, описуйте теплими рядочками миттєвості цієї дорогоцінної пори року, адже вона дарує нам можливість пізнавати не тільки її красу, а й здійснювати мрії, розпочинати великі справи та залишати у пам’яті яскраві спогади.

У серпні святкує свій день народження українська поетеса та педагог  Надія Красоткіна.

ЇЇ поезія легка та невибаглива, проникає у людські душі, прагне зробити їх чутливішими до краси, до вміння насолоджуватися миттєвостями, може подарувати яскраві моменти.

История одного Домовёнка

 Мы продолжаем знакомить Вас с книгами, которые празднуют свой юбилей в этом году.

Герой нашей сегодняшней истории — самый известный домовёнок, всеобщий любимец и непоседа. Угадали, о ком речь? Конечно же, о домовёнке Кузе. Ведь кто не знает домовенка Кузю и Нафаню?!

Эти герои серии мультфильмов прочно вошли в каждый дом и "угнездились" в фольклоре детей и взрослых. Мультфильм, конечно, смотрели многие, а вот знаете ли вы историю его создания?

Кузька (он же Кузенька) неоднократно утверждал, что он ещё маленький — семь веков от роду. Но есть и другая версия, согласно которой домовёнок Кузя родился в 1972 году в усадьбе Поленова. Там-то и появилась на свет сказочная повесть Татьяны Александровой «Кузька в новой квартире».

Сказочный путеводитель по Швеции

Знаменитая сказка замечательной шведской писательницы Сельмы Лагерлёф о заколдованном мальчике Нильсе, который отправился в удивительное путешествие по Швеции вместе со стаей гусей отмечает в этом году свой юбилей.

Книга была написана как учебник по географии Швеции для младших школьников. Однажды руководитель Всеобщего союза учителей народных школ - Альфред Далин - инициировал смелый педагогический эксперимент. Он подумал: а что если создать школьные учебники не в привычном сухом стиле, а похожими на увлекательные литературные произведения?

Неудивительно, что среди первых претендентов, способных воплотить эту нелёгкую идею, была Сельма Лагерлёф. Она была и учительницей, и писательницей в одном флаконе, поэтому сразу отказалась от соавторов. Одним словом, писательница взялась за учебник по шведской географии.

Сельма хотела создать связующую сюжетную линию, на которую, как на нить, можно было бы нанизывать географические сведения и местные легенды. В поисках вдохновения писательница совершает поездку по Швеции. И если верить Лагерлёф во время путешествия её настигло озарение. Внезапно, ей показалось, что она видит крохотного мальчонку, которого пытается схватить сова. Позже эта "история" прямиком попадёт прямо в сказку вместе с самой Сельмой.

Второй отправной точкой сюжета стало реальное воспоминание об удивительном случае, произошедшем в Морбакке её детства. Однажды белый домашний гусь сбежал из усадьбы Лагерлёф вместе со стаей диких гусей, а спустя время вернулся... с гусыней и выводком гусят!

Всеволод Нестайко: той, що дарує дитинство

Літні канікули - чарівний час. Фантастично захоплюючий, коли кожен день може статися якась Подія! Неймовірно приємний - можна скільки завгодно лежати на сонечку і купатися в річці. Надзвичайно насичений - нові знайомства і старі дачні друзі, поїздки на море і походи, подорожі в нові країни з батьками і свіжі ягоди з бабусиної городу ...

Недарма канікул чекають цілий рік. Свято свободи триває все літо, і за цей час можна переробити величезну кількість важливих справ. Навчитися ловити рибу, знайти старовинний скарб ... а вечорами саме час для книжкових відкриттів та пригод.

Чарівник із країни сонячних зайчиків, український Марк Твен — як тільки не називали автора найкращих українських дитячих романів та казок Всеволода Нестайко. Всі його книги та оповідання відрізняються яскравими персонажами, веселими та захоплюючими пригодами, фірмовим авторським гумором, а також повчальними історіями, які виховують в дітях тільки позитивні якості. Міцна справжня дружба, повага, доброта, гумор, пригоди - ось основна складова його книг.

За більш ніж 50 років Всеволод Зіновійович Нестайко видав близько 40 книг, казок і п'єс.

Одна з найбільш відомих історій автора - «Тореадори з Васюківки».

Книга про пригоди двох школярів, які ніколи не нудьгували на літніх канікулах, не раз перевидавалася і отримала чимало нагород (серед них Премія ім. Лесі Українки та місце в Особливому почесному списку імені Г. К. Андерсена).

Сучасні діти не влаштовують в селі кориду з коровою і не риють метро під свинарником, але це і не важливо. У центрі нейстайківських пригод завжди справжня дружба і фантазія без кордонів. Саме вона пов'язує школярів Яву і Павлушу - хлопців, з якими хочеться дружити кожній дитині. Роман складається з трьох епізодів: «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з тринадцятої квартири» і «Таємниця трьох невідомих».

«В Країні Сонячних Зайчіків»

Казкову трилогію "В країні сонячних зайчиків" Всеволод Нестайко вигадував протягом чотирьох десятиліть. Від першої книги "В країні сонячних зайчиків" діти були в захваті; вона була перекладена на більш як 20 мов світу, перевидавалася більш, ніж 15 разів. Саме захоплення читачів, які вимагали: "ще!", надихнуло Нестайка продовжити історію улюблених всіма Сонячних Зайчиків ще двома книгами: "Незнайомка з Країни Сонячних зайчиків" та "В країні Місячних зайчиків". Там вже давно живуть щирі, добрі і хоробрі сонячні зайчики, які борються із паном Мороком, і жартуючи утверджують радість і справедливість. "Може, ти скажеш, що не помічаєш їх?! О, так то ти, мабуть, забув, що вони дуже скромні. А все-таки придивись гарненько! Вони ховаються у твоїй веселій усмішці, у твоїх очах, радісних і щасливих. І знай, що завжди, коли тобі гарно і весело, коли ти робиш чесну і хорошу справу – сонячні зайчики поряд з тобою".

День Днепра

«Чуден Днепр при тихой погоде»

 Н. В. Гоголь

Ежегодно в первую субботу июля отмечается праздник третьей по величине (после Волги и Дуная) реки Европы - Днепра. Честно говоря, мне не известно, есть ли в нашей стране еще хоть у одного водоема свой день, но знаю точно, что наша главная река ежегодно празднует Международный день Днепра, который отмечается в трех странах, где протекает река - Украине, Белоруссии и России.

Днепр река, которая фактически и связывает три страны в географическом смысле. Свое течение Днепр начинает в России в Смоленской области, здесь он течет тоненькой голубой нитью и совсем не похож на великий Борисфен (древнее название реки). Ширина русла реки в Смоленской области не превышает тридцати метров. Входя в Беларусь Днепр, значительно расширяется, здесь ширина русла реки может доходить до ста двадцати метров, однако река на белорусском участке, еще не судоходна, лишь за Гомелем, Днепр приобретает нужную, для судоходства ширину и глубину. В Украину река входит величественно и прекрасно, именно проходя по Украине, Днепр показывает всю свою красоту и мощь. Уже в районе Киева река разливается в широком русле и ее ширина в пределах украинской столицы превышает тысячу метров. А глубина Днепра в районе Киева, может достигать 25-ти метров. Дальше Днепр становится все шире, долина реки увеличивается до 15 км, ширина в районе Канева достигает нескольких

километров. На Днепре было создано несколько огромных водохранилищ, так называемых искусственных пресных морей, благодаря которым река стала полноводной и непрерывно судоходной.

Современный Днепр имел совершенно разные названия. Древнегреческий историк Геродот называл Днепр Борисфеном, что означает "река с севера". В Древнем Риме Днепр нарекли Данаприсом, а славяне назвали его Славутич. Существует ещё одна из версий, что первоначально название реки звучало как «Дана апр», что переводится как «Река Даны», названной так в честь богини охоты Даны.