понедельник, 16 марта 2015 г.

«ДУША НАЛЕЖИТЬ ЛЮДСТВУ І ЕПОХАМ»



" І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт."

Ліна Костенко «Пісенька з варіаціями»

19 березня  відзначає свій 85- літній ювілей  найвизначніша сучасна українська поетеса Ліна Василівна Костенко.


ЇЇ твори досліджують науковці, вивчають учні та студенти. Не всі мають таку щасливу долю – визнання за життя, особливо в українському літературному процесі, та саме  творчості цієї поетеси притаманна багатогранність і цілісність водночас, глибина і висока енергетика слова. Це поезія життєтворчого інтелекту, глибокої смислової прозорості, синтезу мистецтв, і просто поезія життя. 

Ліна Костенко не любить галасу, вона скромна і нечестолюбна, рідко спілкується з репортерами, ми майже не бачимо її на телеекрані. 
Небагато є сьогодні в Україні особистостей, перед якими б так заклякали і журналісти, й політики, і вся українська спільнота. Але таких особистостей і не може бути багато. Це та, вже майже міфічна порода аристократів духу або ж моральних авторитетів, беззаперечність позиції яких не порушується часом, простором, а тим більше «актуальними вітрами».
Та хіба могло бути інакше?
Рідне місто на Київщині- Ржищів, було свідком багатовікової боротьби народу за волю, пам’ятало повстання під проводом Павлюка, Острянині, Скидана, не раз споряджало своїх воїнів у походи Богдана Хмельницького. Можливо, ця аура старовини, якою був оповитий Ржищів, і навчила Ліну слухати «голос віків».


 Людина нібито не літає...
           А крила має.
                        А крила має!
Ліна Костенко  «Крила»


Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали доньці високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька – Василя Костенка, поліглота-самородка, педагога від Бога, який при потребі міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі.


 Я вибрала долю собі сама.
              І що зі мною не станеться, -
                      У мене жодних претензій нема
                                        До долі, моєї обраниці.
 Ліна Костенко  «Доля»
У шістнадцять років юна поетеса вже мала перші публікації. Була студентом Київського педінституту, Московського літературного інституту який закінчує з відзнакою. Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих «шістдесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завжди, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.
Її літературну спадщину складають: збірки поезій «Проміння землі» , «Вітрила» , «Мандрівки серця» , «Над берегами вічної ріки» , «Неповторність» , «Сад нетанучих скульптур» ; книга італійською мовою «Інкрустації» ; романи у віршах «Маруся Чурай» та «Берестечко».


Надійною опорою для Ліни Костенко у страшні часи лихоліть завжди був її чоловік Василь Цвіркунов, який з 1962 до 1973 очолював кіностудію ім. О. Довженка. Саме в часи його керівництва й були створені епохальні фільми «Тіні забутих предків» С.Параджанова, «Камінний хрест» Л.Осики, «Криниця для спраглих» Ю.Ільєнка.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв мою присутність.
        Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
          І, може, це і є моя найвища сутність

Ліна Костенко «Моя найвища сутність..»

Ліна Костенко є лауреатом вітчизняних і зарубіжних літературних премій. Її роман «Маруся Чурай» відзначений Шевченківською премією, «Інкрустації» - премією ім. Франческо Петрарки. Вона стала першим лауреатом Міжнародної літературно – мистецької премії ім. Олени Теліги.

Мистецький талант будь-кого з поетів різних епох полягає в тому, щоб промовити до сучасників знайомим, але ніби вперше вимовленим, неповторним словом, обезсмертити душу загадковим дотиком. Зробити слово відкриттям серед мільйонів слів і людей – це нелегка праця і велика відповідальність перед майбутнім.
 Душа — єдина на землі держава,
          Де є свобода чиста, як озон.
Кордон душі проходить над світами,
А там нема демаркаційних зон
  Ліна Костенко
У сучасній українській поезії   повною   мірою   це вдалося здійснити Ліні Костенко, творчість якої стала поетичним осмисленням буття людської душі, незалежно від того, в якому часовому просторі і фізичному втіленні вона існувала колись чи існує нині.
Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Василівна є ще й лицарем честі, взірцем громадянської мужності. Таким поетом може пишатися будь-який народ світу, бо він є спадкоємцем кращих традицій не лише своєї нації, а й усього людства. У світлі сучасних подій пророчо звучать не тільки Шевченкові слова, а й патріотична  поезія Ліни :

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за
незалежність.
Отож нам так і важко через те.
 Ліна Костенко  «Берестечко»




«А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.»
                                                Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"





1 комментарий: