середа, 5 травня 2021 р.

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

8 та 9 травня Україна вшановує День пам'яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні встановлений відповідно до Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років».  У ці дні ми  вшановуємо мільйони тих, чиє життя забрала найстрашніша у світовій історії війна, пам’ятаючи їх мужність, силу духу та відвагу. Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття
Війна розпочалася 1 вересня 1939 р. із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше і востаннє використана в бою атомна зброя. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 млн. солдат, загальні втрати військових та цивільного населення складають від 50 до 85 млн. осіб. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств. Офіційним символом святкування Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні вже кілька років поспіль є квітка червоного маку - загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів.

Інтернет ресурси:

https://www.slovoidilo.ua/2020/05/09/novyna/suspilstvo/ukrayini-svyatkuyut-den-peremohy-nad-nacyzmom-druhij-svitovij-vijni

http://www.territoryterror.org.ua/uk/history/1939-1945/details/

пʼятниця, 30 квітня 2021 р.

Великдень: традиції свята

Великдень — найбільше християнське свято, його святкують у всьому світі.  Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха. Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова  прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє. Великдень не даремно називають найсвітлішим святом у році. Ми з нетерпінням і трепетом чекаємо цей день: хтось, щоб закінчити сорокаденний піст, хтось поласувати традиційною випічкою, хтось, щоб прикрасити пасхальні яйця і почути довгоочікуване "Христос Воскрес!".

Великодні традиції та обряди

У кожного з нас свято Великдень асоціюється з хресним ходом зі свічками, червоними ризами церковнослужителів, радісним співом і взаємними привітаннями: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!». До зовнішньої атрибутики свята можна віднести і улюблені з дитинства рум'яні паски з родзинками, розписні яйця — писанки.

Однак основна символіка цього світлого свята все ж пов'язана з богослужінням. До неї відноситься:

• пасхальне нічне богослужіння, яке здійснюється з особливою урочистістю, адже саме Великдень вважається найважливішою подією церковного року;

• пасхальне привітання або христосування зі словами: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!» і триразовим поцілунком в щоку;

• вогонь, який символізує Боже Світло, від якого всі віруючі можуть запалити лампадки і свічки і понести їх додому;

• пасхальна трапеза, яка настає після Великого посту, і відбувається зі свяченими пасками, писанками, які вважаються символом Воскресіння Христового, а також сирами та ковбасами;

• хресний хід, який відбувається опівночі перед Пасхою від православного храму і супроводжується гучними піснями, а закінчується ранковим богослужінням;

• великодні передзвони на честь Христового Воскресіння після семиденного мовчання.

Традиції святкування Пасхи у різних країнах світу:

Австралія

Тут дуже популярні “яйця” з шоколаду або цукру – великі й малі. Ще тут люблять робити гостинці у формі кролика або рідкісної тубільної тварини цього континенту – bilby. За традицією, великоднє меню австралійців складається зі смаженої баранини, яловичини або курчати зі смаженими овочами, схожими на картоплю, моркву, кабак, квасолю, горох або broccholi. На десерт подають традиційну солодку австралійську великодню страву – Pavlova – це торт із безе, прикрашений фруктами, ківі, полуницями, ананасами й мандаринами. Дуже популярні солодкі гарячі булочки (Hot Cross Bun), що їх австралійці їдять на сніданок великоднього ранку перед неодмінним відвідуванням церкви. Великдень в Австралії – то час, коли багато австралійських родин виїздять на природу.

Болгарія

За традицією цієї країни на Великдень багато писанок викладають довкола великої святкової хлібини. Болгари “цокаються” писанками доти, поки на одному з них не з’явиться тріщина, і бажають при цьому одне одному успіху. Найвдатнішим вважається той, у кого великодня писанка найдовше залишиться ціла.

Швеція

Великдень не таке значне свято для шведів, як Різдво, але у школах його починають святкувати ще за тиждень до настання. Діти та їхні вичтелі згадують і говорять про те, що Ісус помирав, а потім воскресав із мертвих. Мешканці Швеції прикрашають до Великодня свої домівки великодніми квітниками – жовтого, зеленого та білого кольору. У своїх оселях шведи всюди ставлять жовтих курчат, обряджених кольоровим чепурним пір’ям. Шведи їдять на Великдень майже те саме, що й на Різдво, але цього разу набагато більше уваги приділяють цукеркам та іншим ласощам. Писанки вони роблять із картону, а всередину кладуть велику гарну цукерку.

Німеччина

Великодню передує Страсна п’ятниця. Багато які німці неодмінно їдять рибу цього дня. Ніхто в Німеччині не мусить працювати ані в п’ятницю, ані в суботу, що передують Великодню. А суботнього вечора в різних населених пунктах Німеччини влаштовують велике Великоднє багаття. Це дуже популярний захід, і дуже багато хто приходить подивитися на це багаття – символ кінця зими та згоряння всіх поганих почуттів. Ранок Великодня кожна родина в Німеччині провадить вкупі за сніданком. Батьки напередодні ховають корзини з ласощами, писанками й невеличкими дарунками. Після сніданку вони кажуть дітям: “Великодній зайчик заховав від вас корзини, ви мусите їх знайти”. Діти шукають їх по всій оселі, і це дуже весела мить святкового дня. У другій половині Великодня сім’ї відвідують друзів і родичів, де п’ють разом чай.

Мексика

Великодні свята в Мексиці тривають майже два тижні й мають характер народних гулянь. Великодні танці загальновідомі. Над вулицями висять гірлянди зі строкатого паперу. Відбуваються дві театралізовані процесії Страсної п’ятниці. В першій половині дня мальовнича хода символізує ту мить, коли римські солдати приводять Ісуса до місця розп’яття. У другій половині дня – чорну, мовчазну процесію розп’яття.

Філіппіни

Коли великоднього ранку б’ють церковні дзвони, батьки високо піднімають маленьких дітей над головою. Вони сподіваються, що це принесе щастя їхнім малюкам.

Великобританія

У Великобританії Пасха вважається "королевою фестивалів". У Пристрасну п'ятницю церковні дзвони замовкають і знову починають передзвін лише в пасхальне воскресіння. Діти грають в "Egg-shackling": при цьому на сирих яйцях пишеться ім'я дитяти. Виграє те дитя, чиє яйце, що підкидається в ситі, довше за всіх не розіб'ється.

Франція

У французькій Швейцарії до пасхальних звичаїв відноситься "прикраса джерел". У більш ніж двохстах церковних общинах джерела в селах прикрашають гірляндами із строкатих пасхальних яєць, паперу, віток і стрічок. Рекорд належить Бібербаху: на "найбільшому в світі пасхальному джерелі" висить гірлянда із понад 8 000 яєць. Має сенс відправитися на прогулянку по Оберлаузіцу між Бауценом, Каменцем і Хойерсвердой, коли в пасхальне воскресіння через села проходять сорбськие пасхальні лицарі. У ході беруть участь до 400 прекрасно виряджених чоловіків. Вони несуть церковні прапори, хрест, а інколи і статую Ісуса. У Франції, згідно легенді, в Пристрасну п'ятницю всі церковні дзвони залишають країну, аби "піти" до Риму. Знову вони зазвучать лише після повернення в пасхальне воскресіння. По дорозі назад вони приносять дітям шоколад у формі маленьких дзвонів і раковин.

США

У пасхальне воскресіння американські сім'ї обов'язково відвідують церкву, де проходить служба в славу Ісуса Христа, повсталого цього дня з мертвих. Служба супроводиться колективним співом на честь цієї події. Традиційний американський пасхальний обід складається з шинки з ананасами, картоплі, фруктового салату і овочами. Діти отримують кошики від "пасхального зайчика", який ще рано вранці наповнив їх кольоровими пасхальними яйцями і масою шоколаду і цукерок. У Америці дуже популярна пасхальна гра: катання яєць по похилому газону. Діти змагаються, хто далі і без зупинки зможе прокатати своє яйце. Найбільше змагання буває в пасхальне воскресіння на газоні біля Білого Дому у Вашингтоні. Сотні дітей приходять зі своїми пасхальними кошиками, наповненими яскраво розфарбованими яйцями, і катають їх вниз по лужку біля президентського палацу.

Болгарія 

У цей день люди виготовляють багато різних глиняних горщиків із хорошими побажаннями та скидають їх з верхніх поверхів будинків на знак перемоги над злом. А кожен бажаючий може взяти собі кусник цього горщика додому на щастя. Писанки тут дозволено фарбувати тільки у Чистий четвер, а на святковому столі повинні бути баранина та червоне вино.

 Фінляндія

У Фінляндії у цей день також святкують прихід весни. Напередодні свята фіни садять в горщики жито або траву. Коли з’являються перші пагінці, вважається, що вони приносять до домівки весняні барви та настрій.

Інтернет ресурси:

https://sites.google.com/site/velikodnibarvi/home/zvicaie-ta-tradiciie-svatkuvanna-pashi-u-riznih-kraienah-svitu

https://vv-hotel.com/ua/66/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B0-2015/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C

середа, 28 квітня 2021 р.

Міжнародний день танцю

Міжнародний (Всесвітній) день танцю (International (World) Dance Day) відзначається з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО у день народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новера, реформатора і теоретика хореографічного мистецтва, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».

Жан-Жорж Новерр (29 квітня 1727 – 19 жовтня 1810) — французький балетмейстер, хореограф і теоретик балету, учень балетмейстера Л. Дюпре. Виступав як танцівник і очолював балетну трупу в театрі “Друрі-Лейн” у Лондоні. Новерр розробив принципи героїчного балету і балету-трагедії. У 1759 році вийшла його відома праця “Листи про танець і балети”, де Новерр обґрунтував принципи балету-п’єси, втілюваного засобами дієвих пантомім і танцю в співдружності композитора, хореографа і художника. Головна ідея цього свята — об’єднання всіх напрямків танцю, як єдиної форми мистецтва. У цей день весь танцюючий світ відзначатиме своє професійне свято – театри опери і балету, сучасні танцювальні групи, ансамблі сучасного спортивного, бального і народного танцю та інші, як професійні, так і самодіяльні артисти.

Цікаві факти про танці:

  • Офіційно було представлено в книзі рекордів Гіннеса, такий світовий рекорд як 37-річна Каламандалам Хемаленте танцівниця з Індії протанцювала народний танець 123 години і 15 хвилин. Як говорила сама Хемаленте, що пішла на такий рекорд через те щоб національний танець її країни був на гідному місці і щоб про нього завжди пам`ятали.
  • Такий танець як "танець живота"З`явився на Близькому Сході завдяки тій же Індії, приблизно в X столітті цигани Гаваза принесли його туди. А на сьогоднішній день є вже більше 50 різних стилів східних танців.
  • Танець "танго"Поширився від африканських співтовариств в Буенос-Айресі. Саме слово назви танцю, вийшов наказ нігерійського народу ібібіо, яке мало значення" танець під звуки барабана ". А танцювали спочатку цей танець тільки чоловіки, які домагалися розташування до себе жінок.
  • Танці в коморі "Barn dancing"- завжди були в США в моді. Своє уявлення, що таке комор танці" Barn dancing "можна подивившись кліп групи Rednex Cotton Eye Joe.
  • Імпровізований танець за всім відомою назвою Сальса, - це коли партнер весь танець імпровізує, а його партнерка слухняно підкоряється його рухам і отримує від цього задоволення. Якщо вірити легенді про це танці, то танцювати Сальсу почали після революції на Кубі, при цьому танцювали її в ігрових закладах, які були закриті владою.
  • Засновницею трайбл вважається Джаміла Салімпур, а також її учениці Маша Арчер і Кароліна Неріккио. Ними був розроблений стиль, який отримав в подальшому назву American Tribal Style. На формування цього східного танцю вплинув індійський танець, фламенко, африканський танець, помітна участь йоги, модерну, навіть хіп-хопу. Музика для цього стилю в основному використовується з регіонів Середнього Сходу, Північної Африки, іноді індійська трансова. Детальніше про танці трайбл фьюжн на studiofashion-dance.ru.
  • Основними рухами танцю меренге - нагадує шкутильгаючу ходу. А найголовнішою родзинкою цього танцю - легке присутність еротичних рухів. Навчитися танцювати меренге можна прямо на танцполі.
  • Танець ча-ча-ча, навчання якому було обов`язковим у багатьох радянських школах, називають «танцем кокеток» оскільки він характеризується, перш за все, виразними рухами стегон.
  • Танець реггетон бере свій початок в Панамі і Пуерто-Ріко. Для виконання цього танцю потрібна хороша фізична форма. Рухи танцю реггетон може нагадувати шлюбне залицяння деяких видів з тварин.
  • Хіп хоп виник в Південному Бронксі, в Нью-Йорку в 1980-х роках. До музичного напрямку хіп-хопу належать реп, фанк і бітбокс, до образотворчого - графіті, а до танцювального - брейк-данс, крапм, C-Walk і waving.
  • Якщо ви хоча б раз чули назву італійського танцю тарантели, то напевно відзначили схожість цього слова зі словом «тарантул». Вони дійсно "родичі". У 15 столітті італійські лікарі «придумали» таку хворобу, як тарантізм -помешательство людини, укушенного тарантулом. Вважалося, що вилікуватися від недуги можна за допомогою особливих рухів тіла, супроводжуваних музикою. Пізніше вони і стали танцем.
  • Танець сіртакі, який ми міцно асоціюємо з Грецією, насправді був придуманий американським актором Ентоні Куіном. У 1964 році він знімався у фільмі «Грек Зорба» і вирішив не припиняти роботу, навіть, коли зламав ногу поза знімальним майданчиком. В одній зі сцен акторові потрібно було станцювати. Винахідливий Ентоні придумав па, що дозволяють йому рухатися природно, і попросив композитора М. Теодоракіса написати під них музику повільніше. Так що якщо сіртакі можна назвати грецьким танцем, то тільки наполовину.
  • Для того щоб потрапити на всім відомий віденський різдвяний бал, або ж благодійний бал, необхідно обов`язково вміти танцювати вальс. Такі вміння визначаються на спеціальних репетиціях

Інтернет ресурси:

https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=90

https://scu.org.ua/29-kvitnja-mizhnarodnyj-den-tancju/

https://uayakfaq.ru/rizne/23286-cikavi-fakti-pro-tanci-12-foto.html

субота, 24 квітня 2021 р.

Фестиваль Ірисів у Флоренції

Ірис - символ міста з 1251 року і в честь цього чудового квітки, який зображений на гербі Флоренції, щорічно і влаштовують фестиваль. Фестиваль ірисів проходить тут з 1954 року і щорічно збирає тисячі любителів квітів з усього світу. За традицією, що склалася фестиваль проходить в Giardino dell'Irisа - Саду ірисів. На фестивалі квітникарі різних країн представляють різні види ірисів, в тому числі зовсім нові, спеціально виведені. Всі вони відрізняються за своїм кольором, формою і запаху. Шоу ірисів користується величезним успіхом не тільки у професіоналів, але і у простих любителів квітів.

В рамках фестивалю проводиться конкурс ірисів, численні виставки квітів, майстер-класи по їх вирощуванню, розпродажі готових букетів і розсади. Однак головне дійство фестивалю - це конкурс ірисів. Конкурс має міжнародний статус і покликаний виявити найкращий ірис на фестивалі. Конкурс ірисів проводиться в різних номінаціях, переможець кожної з яких отримує приз. Переможець серед ірисів повинен бути абсолютно фаворитом за кольором, ароматом, формі. Спеціальний приз, так званий Fiorino D'oro, присуджується тому квітці, який найбільше нагадує собою ірис, зображений на гербі Флоренції.

Відомий Сад Ірисів у Флоренції (Італія) відкрив свої двері для жителів і гостей міста всього на місяць. Цей сад є єдиним в Європі ботанічним садом, присвячений виключно Ірису. У ньому ростуть десятки сортів ірисів з усього світу - в цілому близько 15 000 рослин самих різних кольорів та сортів, при цьому окремі сорти походять із старовинних колекцій.

 Інтернет ресурси:

https://travelyourway.com.ua/meropriyatiya/festival-irisov-vo-florencii-italija/

https://www.tourister.ru/world/europe/italy/city/florence/news/15001

https://www.greeninfo.ru/today_events.html/Article/_/aID/19200


понеділок, 19 квітня 2021 р.

День квітки Проліска

Квітка Пролісок відома ще з 1 тисячоліття, в середні століття її шанували як символ непорочності, а повсюдно почали вирощувати у 19 столітті. Сама цибулинка проліска розміром не більше трьох сантиметрів, складається з торішнього сегмента і нової цибулинки, з якої згодом виросте нова рослина. До речі, цибулини проліска — отруйні, тому жоден гризун їх не чіпає. Перші квіти проліска пробиваються крізь сніг і навіть сріблястий лід. Здається, це тендітна рослина, але насправді — неймовірно сильна. Вона проявляє свою силу над холодом, над зимою і навіть над снігом. І робить це квітка не одна, а разом з усіма своїми побратимами. Недарма проліски називають провісниками весни.                                                  Щорічно 19 квітня в багатьох країнах світу відзначається День проліска (The Day of Snowdrop). Свою історію він веде з Англії, де був заснований в 1984 році. Взагалі у світі, в залежності від кліматичної зони, зацвітають проліски від січня до квітня. А оскільки у Великобританії їх цвітіння припадає на середину квітня, то і цей день був присвячений до цього періоду — початку весни та теплих сонячних днів. Є старовинне англійське повір'я, котре твердить, що проліски, посаджені навколо будинку, вбережуть його жителів від злих духів.Але насамперед проліски — це перші квіти, які з'являються після зимових холодів і відповідно символізують початок весни, перемогу тепла над холодом. Вони прикрашають багато міських клумб, а їх розведенню в Сполученому Королівстві приділяється стільки ж уваги, скільки, наприклад, розведенню тюльпанів у Голландії. Справжнім царством пролісків вважається Уелфордський парк (Welford Park), який знаходиться в графстві Беркшір.
Парк розташований на території старовинного маєтку, господарі якого організовують вхід на свої володіння строго в період цвітіння полів. Історія їх розведення в цьому місці веде свій літопис з 14 століття, коли ченці Абінгдонського абатства стали вирощувати квіти в лікарських і естетичних цілях. З цибулинок виготовлялося зілля, що допомагає в боротьбі з головними болями (на цей час рослина використовується в лікуванні хвороби Альцгеймера), а квітами прикрашали свято Стрітення Господнього. Оскільки мова йде про теплий південний схід Англії, то цвітіння пролісків тут починається раніше, але День проліска так само святкується у квітні. Тож День пролісків насамперед є екологічним святом, покликаним берегти ніжні квіти, деякі види пролісків знаходяться на межі зникнення, а більшість видів занесені в Червону книгу. Закликаємо всіх дбайливо й обережно ставитися до цих квітів.

Джерела інформації:

https://znaj.ua/popcorn/den-proliska-19-kvitnya-istoriya-vesnyanogo-svyata

https://kapri.dn.ua/2018/04/19/19-kvitnja-den-proliska-istorija-vesnjan/

https://ukr.media/culture/390334/

https://celebratoday.com/uk/events/april/19/international-snowdrop-day


середа, 7 квітня 2021 р.

День національного парку «Плітвіцькі озера».

Відповідно до письмових джерел, назва «Плітвіцькі озера» з'явилась в кінці XVIII століття, а статус Національного парку вони отримали тільки 8 квітня 1949 року, коли Парламент прийняв закон про захист Плітвіцьких озер і проголошення їх Національним хорватським надбанням. З тих пір щорічно 8 квітня відзначається День Національного парку Плітвіцькі озераЗгідно з історичними даними перші відомості про відомий Плітвіцькі озера з'явилися в 1777 році. Плітвіцькі озера - одне з небагатьох місць на нашій планеті, де щороку з'являються нові водоспади. Це пов'язано з вапняковим походженням місцевих гір. Опалі в воду листя та гілля із зростаючих поблизу дерев швидко покриваються кальцефілами (так звані «крейдяні рослини»), які, відмираючи, кам'яніють і утворюють тверді відкладення, що перекривають річки. Вода, поступово розмиваючи подібні «дамби», утворює нові водоспади. Хорватський національний парк Плітвіцькі озера розташований серед неприступних лісів Дінарського нагір'я, які на старих картах позначалися як "Диявольський ліс". Це чудо природи є уособленням оазису природи та налічують у своєму складі 16 озер з прозорою водою. Всі озера з'єднані водоспадами, кількість яких близько 140, унікальний ліс та 20 печер. 

Флора і фауна

Парк розташований в долині Динарського нагір'я на висоті від 400 до 1200 метрів над рівнем моря, найвища точка — 1280-метрова гора Мала Капела. У парку росте понад 1200 видів рослин, 75 з яких — ендеміки. У північно-західній частині парку, в містечку під назвою Чоркова увала, знаходиться унікальний змішаний буково-хвойний ліс, де ростуть дивовижні дерева, які збереглись з найдавніших часів — деякі екземпляри досягають висоти 50 метрів і 1,5 метра в діаметрі. На території парку живуть вовки, кабани, дикі кішки, косулі, видри, понад 120 видів птахів (багато з яких рідкісні), 21 вид кажанів та інші тварини. Особливе місце в царстві фауни посідає бурий ведмідь — місцеве повір'я стверджує, що Плітвіца існуватиме, поки в її лісах не перевелись ці тварини, які, на жаль, все рідше зустрічаються в європейських лісах.

Озера і водопади

Тисячі років — за однією з версій Плітвіцькі озера виникли в кінці останнього льодовикового періоду. Це чудо природи є каскадом з 16 карстових озер, розташованих драбинкою і пов'язаних між собою численними водоспадами. Вони сформовані у дві групи — Верхні і Нижні, сумарною протяжністю понад 8 км в довжину. Їх живлять п'ять річок: Корана, Црна, Бієль, Плітвіца і Рієчіца які вимивали травертин з гірських вапнякових пластів, в результаті чого утворились природні греблі, які сформували систему з кількох десятків розташованих каскадом озер і 140 гуркітливих пінних водоспадів. Саме верхнє з них, озеро Прощальне знаходиться на висоті 636 метрів над рівнем моря, а висота останнього, нижнього озера Новаковіча-брод нижче на цілих 133 метри. Найбільше з озер — Козяк — займає площу 82 гектари, а його глибина досягає 45 метрів. Знадобиться декілька годин, щоб обійти його по берегу, тому туристів перевозить через нього пором. 
Якщо кількість озер відома, то точне число водоспадів порахувати не так-то просто. По-перше, їх просто сила-силенна, а по-друге, їх число постійно міняється — щороку в Плітвіцах народжуються нові водоспади. Це відбувається завдяки крейдяним рослинам, що ростуть тут, — кальцефілам, які витягають з води окисе кальцію і, відмираючи, утворюють тверді відкладення. Гілки й листя, що впали у воду, створюють вапнякові греблі та перекривають річку. З часом вода прориває неміцні крейдяні греблі — так і виникають водоспади. Одним відомим з них по праву вважається водоспад Саставці, що скидає воду з висоти 72 метри.

Печери

Також на території Національного парку розміщені більш як 20 печер і гротів, у тому числі під водоспадами, велика частина яких зосереджена в східній частині Плітвіц. Одна з найцікавіших — прикрашена сталактитами печера Голубняча завдовжки 165 метрів. Усю цю красу оточують унікальні букові та хвойні ліси, що збереглися з прадавніх часів, де мешкають ведмеді, вовки, кабани, дикі кішки, косулі, а також більше ніж 120 видів птахів. До речі сказати, коли утворився цей природний феномен фахівці розходяться в думках досі.

Важливо пам’ятати, що Плітвіцькі озера в Хорватії – це передусім заповідник. Заборони поширюються практично на все, що можна було б очікувати від туриста: тут не можна купатись, рибалити, розводити багаття, смітити і гуляти по дикому лісі, годувати в озерах їх мешканців. Тут можна тільки ходити, дивитися і дихати. Повірте, вам цього буде достатньо.

Інтернет ресурси:

https://eco-live.com.ua/content/photoalbum/plitvitski-ozera-skarb-girskoi-dolini

https://cutt.ly/fcDjbFY

http://www.atlastour.ua/ua/beautiful-places/croatia-plitvicka-jezera/

понеділок, 29 березня 2021 р.

День олівця

Олівці — незамінний атрибут нашого життя. Утім, навіть не всі дорослі знають, що «народились» вони тисячу років тому. Що, здавалося б, що цікавого в звичайному олівці? Як виготовляють олівці нині? Чим були особливі найстаріші у світі олівці? У всьому світі 30 березня відзначають День олівця. Далеким предком олівця можна вважати вугілля з багаття, якій первісна людина робила перші малюнки на стінах печер. Перші письмові інструменти, схожі на сучасні олівці, з'явилися у XI столітті. Це були палички зі свинцю та срібла із загостреними кінцями. Художники використовували для малювання тонку срібний дріт, який прикрипляли до ручки і зберігали у футлярі. Вони досить швидко зношувалися, коштували дорого й були доступні лише заможним людям. З цього моменту можна вважати, що почалася історія олівцяПерші олівці в теперішньому розумінні з'явилися в Англії наприкінці XVI століття. У горах Камберленду в 1564 року пастух під корінням поваленого бурею дуба знайшов чорне каміння. Спочатку він подумав, що це вугілля, але воно не горіло, зате добре згодилося для мічення овець. Користь від знахідки відразу ж оцінили і цей рудник був привласнений урядом. Чорне каміння в поштових каретах під охороною вивозили до Лондона. Матеріал визнали корисним навіть у медицині, але головним його застосуванням стало виробництво форм для відливання гарматних ядер.

Вкладати графіт у дерев'яну оболонку придумали пізніше італійці. Шматки графіту, розпилені на прямокутні палички, вставляли в дерев'яні, металеві або керамічні оболонки і використовували для письма та рисування. Згодом мандрівні ремісники принесли технологію виготовлення олівців Геснера до Німеччини й до околиць Нюрнберга, де з 60-х років XVII століття ремісники почали їх виготовляти з місцевих матеріалів. Каспар Фабер у 1761 року  розробив метод, у якому мелений графіт змішувався зі смолою, сіркою та сурмою. У результаті утворювалася густа паста, придатна для формування під тиском міцніших та однакових стрижнів. Такі стрижні були значно гірші, ніж чистий імпортний графіт, але все ж ними можна було писати.  Сучасний олівець винайшов у 1794 році талановитий французький вчений і винахідник  Ніколя Жак Конте (Conte). У цей час Англія заборонила вивезення графіту з країни. За порушення цього указу покарання було дуже суворим, аж до смертної кари. За завданням французького конвенту Конте розробив рецептуру змішування графіту з глиною і виробництва з цих матеріалів високоякісних стрижнів. За допомогою обробки високими температурами була досягнута висока міцність, однак ще більш важливим був той факт, що зміна пропорції суміші давала можливість робити стрижні різної твердості, що і послужило основою сучасної класифікації олівців по твердості. Цифри перед буквами означають подальший ступінь м'якості або твердості. Це залежить від процентного вмісту графіту в суміші, що також впливає на колір стрижня (грифеля) - чим більше графіту, тим темніше і м'якше грифель олівця.

Минуло вже понад 200 років, а олівці продовжують робити за цим рецептом. А ось їх форма як тільки за ці роки не змінювалась! Вони бувають круглі і з гранями, є олівці з збільшувальним склом на кінці або навіть з дзвіночками. 

Інтернет ресурси:

http://www.schooler.org.ua/istoriya-olivtsya/

https://twiggy-shop.com.ua/a136387-istoriya-karandasha-drevnih.html

http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-50F484A8FC39/list-https://cutt.ly/Ix16FAL