Всесвітній День ґудзиків

Цікаве свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці – “Всесвітній День ґудзиків”, відзначається щорічно 16 листопада. Історія ґудзиків налічує  багато років, але утилітарне значення вони набули тільки в XY столітті. Деякі з нас іноді навіть не помічають, який є важливий для нас цей елемент нашого одягу, але ж без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз – виключно для прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурування, вироби з рослин і кісток тварин. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративну функцію, але й мав цілком певне інформаційне значення. Завдяки старанню майстерних умільців, в світовій практиці такі вироби, як ґудзики, давно стали предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є в музеях Швеції, США, Польщі та Чехії.

Історія свята

Ґудзики, без яких сьогодні складно уявити більшість моделей одягу, в давнину вважали амулетами, а в історії відіграли навіть фатальну роль. Найстаріші ґудзики, відомі людству, археологи знайшли в долині ріки Інд. Вони належать до III тисячоліття до нашої ери і були зроблені з черепашок. Матеріалом для ґудзиків ставали також кістки, камені, глиняні зліпки, палички і металеві злитки. У середні століття велика кількість ґудзиків на одязі вказувала на високий статус людини в суспільстві.  На Русі ґудзик мав значення амулета  його використовували від  відлякування злих сил.      У ранньому середньовіччі одяг, як правило, зав'язували, а ось дещо пізніше, у XIII–XIV століттях, ґудзик стає необхідним, оскільки в моду входить одяг, який щільно облягає фігуру. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання.  Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. За часів Відродження чоловічий одяг був не менш яскравим, ніж жіночий, ґудзики робили з дорогих металів, прикрашали дорогоцінними каменями. А на чоловіче плаття пришивалось так багато ґудзиків, більше кількох тисяч, що воно ставало дуже важким, а ґудзики надавали йому додаткового блиску. Ім’я французького короля Франциска I нерозривно пов’язане з історією ґудзиків – саме він замовив ювелірові 13600 крихітних золотих ґудзичків для обробки свого оксамитового костюма.  За ґудзиками визначалося положення людини. Ґудзики  із золота та срібла робили для дворян, із недорогоцінних матеріалів – для солдатів і слуг, зі  скла і дерева  - для простих людей.

Свято  “Всесвітній День ґудзиків”,  був заснований американською організацією National Button Society, в 1938-му році, в XX столітті. У 1939 році в Чикаго з'явилося перше товариство людей, які збирають ґудзики. Китайський колекціонер Бо Джинфанг зібрав колекцію ґудзиків, що налічувала 110 тис. примірників, після чого його ім'я занесли до Книги рекордів Гіннесса.

До дня Книги рекордів Гіннеса

Найпопулярніший у світі довідник має давню історію, проте відзначати день рекордів "Книга рекордів Гіннесса" – щорічний довідник унікальних досягнень людей та тварин, нечуваних природних явищ та видатних подій шоу-бізнесу, мас-медіа та культури – має свій день народження. За легендою цю книгу створив британський інженер і власник пивоварні Х’ю Бівер, коли відправився з друзями на полювання і між чоловіками зав’язалася суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки тоді переглянули кілька різних довідників, але відповіді не знайшли. Так Бівер і вирішив створити книгу, що розповідатиме про рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. Перша книга вийшла у 1955 році. Традиційно вона має десять розділів (багатство, слава, відвага, мистецтво та ЗМІ, досягнення, людина, небезпека та катастрофи, спорт, знання, сучасні технології).

Книга отримала свою назву на честь відомої ірландської пивоварної компанії Arthur Guinness Son&Co. Ідея створення Книги належить виконавчому директору цієї компанії Х'ю Біверу, який одного разу ввечері після полювання (це було в Вексфорді в 1951 році ) взяв участь в суперечці з друзями, чи є сивка найшвидшою пернатою дичиною в Європі. Подібні питання нерідко задавалися відвідувачами пивних, які часто обговорюють за кухлем пива цікаві події, рекорди, спортивні досягнення і дива. І тоді Х'ю Біверу прийшла думка, що непогано було б мати книгу, в якій можна знайти відповіді на питання: "Хто найшвидший?", "Хто найбагатший?", і що така книга була б дуже корисна для власників пивних.