понеділок, 18 лютого 2019 р.

Василь Вишиваний або справжній патріот України Вільгельм Габсбург

2019
Рік української культури в Австрії



Вільгельм - Франц Габсбург - Льотринген це - повне ім’я австрійського архикнязя, українського патріота, воїна і поета Василя Вишиваного.
    Драматична доля цієї дивовижної шляхетної людини, непересічної яскравої особистості.Ще на початку 1915 року Вільгельм фон Габсбург закінчив навчання у Військовій Академії імені Марії-Терези і в чині лейтенанта вступив на австрійську військову службу до 13 полку уланів, який складався з українців, переважно із Золочівщини. Відтоді у  Вільгельма склалися приятельські стосунки  з українцями. Один із вояків подарував Вільгельму вишивану сорочку, яку той залюбки вдягав під однострій австрійського старшини. Саме за любов до українства він отримав українське ім’я Василь Вишиваний.
   
Архикнязь сам носив і обстоював національну синьо-жовту відзнаку українських вояків, хоча тоді в Австрії це заборонялося. Він казав: “Коли я признаюся до українського народу, то й вони можуть сміло це робити”. Василь Вишиваний навчився української мови слухаючі українські пісні. Першою українською книжкою, яку він прочитав, була “Мала історія України” Михайла Грушевського. Багато читав та захоплювався Шевченком, Франком, Федьковичем, Ходкевичем... 
      Українців вважав  найкращими воїнами, витривалими на холод і нужду, цінував їхні високі моральні якості. А  про їхню добродушність писав як про недолік, навіть покривджені вони не протестують і не жаліються... 
    Із 1917 року ведуть початок зв’язки Вільгельма Габсбурга із українськими січовими стрільцями. Їхні спільні наради щодо майбутнього стрілецтва відбувалися в митрополичих палатах на Святоюрській горі разом із митрополитом Андреєм Шептицьким. Василь Вишиваний відстоював інтереси українців вперед вищою австрійською владою. Неодноразово звертався до австрійського імператора Карла І, свого дядька, з пропозицією утворення в Східній Галичині і Буковині окремого українського коронного краю. А ще він був прихильником федералізації Австрії.
      9 лютого 1918 року за Берестейським договором Українську Народну Республіку визнали суверенною державою Австро-Угорщина, Німеччина, Туреччина, Болгарія. Як війська союзних держав німецькі і австрійські війська увійшли в Україну, щоб разом із військами УНР звільнити її від більшовиків.
     Вільгельма фон Габсбурга було призначено комендантом австрійської “Групи архикнязя Вільгельма”, до якої входив курінь УССів. Група воювала з більшовиками на півдні України. Із запеклими боями пройшла через Одесу, Нікополь, Великий Луг до Олександрівська, де здобула перемогу над більшовиками і затрималася на два місяці. Між стрільцями і місцевими селянами була щира приязнь. Разом відновлювали громадське життя, організовували “Просвіту”, видавали тижневик “Січ”. Тим часом до Олександрівська прибула українська Запорізька дивізія. З великою шаною вояки дивізії ставилися до Василя Вишиваного. І коли відбулася зустріч наддніпрянського вояцтва з УССами, і з’їхалася велика громада людей із запорізької землі, вояки дивізії запросили до царської золотої карети, яку вони привезли з Криму, Василя Вишиваного. Шестеро коней мчали його в супроводі запорізької кінноти Великим Лугом. І звучало величне і радісне “Слава”...
     
    Та в результаті перевороту прийшов до влади гетьман Скоропадський, в Україні прокотилася хвиля селянських повстань. Група Вільгельма в той час знаходилася на Єлисаветчині і німецьке командування вимагало від неї каральних операцій. Січові стрільці співчували повстанцям, рятували від кривавих екзекуцій. За них заступався Василь Вишиваний. Він діяв в супереч волі німецького і австрійського командування.
     Сподіваючись на підтримку селянства і політичних партій, а також командування Запорізької дивізії, політичні діячі Одеси висували Василя Вишиваного на посаду гетьмана України. На таку пропозицію Василь Вишиваний відповів: “Я щиро полюбив український народ і сам почуваюсь українцем, але я ніколи не думав про якусь кар’єру в Україні. Очевидно, коли буде воля українського народу, то я стану на чолі його держави”. Проте висування Василя Вишиваного на гетьмана було небезпечним для України, оскільки Німеччина не потерпіла б австрійського ставленика.
     Присутність військової групи Василя Вишиваного була небажаною в Україні. І легіон за наказом вищого австрійського командування передислокували на Буковину — в Чернівці. Після укладання договору між урядами С. Петлюри і Ю. Пілсудського, противником якого був Василь Вишиваний, на знак протесту він виходить із уряду Директорії і згодом виїздить до Відня. У Відні публікує статтю антипольського характеру, що стало причиною повного розриву з батьком і домом Габсбургів.  
    А далі  вийшла збірка поезій Василя Вишиваного “Минають дні...” українською мовою з посвятою “Борцям, що впали за волю України”. Поет закликає стрільців об’єднатися для боротьби, зворушливо оспівує Карпати, за якими тужить і сумує. На початку 30-х років він видає газету “Соборна Україна”.
   У міжвоєнний період Василь Вишиваний багато подорожує Європою та продовжує цікавитися українськими справами: зустрічається з українськими емігрантами різної політичної орієнтації, підтримує стосунки з січовими стрільцями. Через свою багатолітню відданість українській справі та пов’язані з тим матеріальні негаразди, Вільгельм не спромігся створити сім’ю з Іванкою Шмеріковською, видатною українською співачкою, яка була першим його коханням, і світлі почуття до якої він зберігав до свого кінця життя.
   
    У Відні Василя Вишиваного застала друга світова війна. Після того, як він відмовився співпрацювати із гітлерівською Німеччиною, змушений був щоденно з'являтися до гестапо. Гітлерівці хотіли, щоб він допомагав їм у зв’язку з подіями у Карпатській Україні, на що отримали відповідь: “Я почуваюся українцем і лише для добра України можу співпрацювати”. А про плани німців повідомив українське підпілля і радив не ставати на німецьку сторону.
     З 1944 року Василь Вишиваний жив у Відні, винаймав дві кімнати у господині та сам порядкував своє помешкання. Хворів на легені. Заснував три малих підприємства. Зустрівся із українцями, які називали його полковник Вішій. Після війни Вільгельм заснував власний лакофарбний завод у Відні, оженився. В нього народився син Франц, нібито особисте життя налагоджувалося…
    26 серпня 1947 року Василь Вишиваний вийшов на обід і не повернувся додому. Його було схоплено агентами радянської контррозвідки і таємно вивезено до Києва.  
   Довго залишалася невідомою доля Василя Вишиваного, і лише в останні роки, коли стали доступними для вивчення архіви, дослідники знайшли справу Вишиваного, записи допитів. Стало відомо, що його звинуватили у зв’язках із ОУН, з англійською і французькою розвідками і засудили до 25 років тюремного ув’язнення.  
   Помер Василь Вишиваний 18 серпня 1948 року у лікарні Лук’янівської тюрми від загострення туберкульозу. Прожив 53 роки. Похований на Лук'янівському цвинтарі та точне місце захоронення залишилося невідомим...
     Героїчна постать Василя Вишиваного, на жаль, залишається поза увагою української громадськості. Його ім’ям, на жаль, не називають площі та вулиці України, не встановлюють пам’ятні дошки, немає жодного пам’ятника. Його ім’я тільки епізодично згадується під час проведення наукових конференцій та в деяких статтях в малотиражних історично-наукових виданнях. Гадаємо, таке відношення до його пам’яті не відповідає суспільному значенню цієї непересічної постаті українських національно-визвольних змагань.
    Щира любов та відданість  Вільгельма Габсбурга українському народу, його участь в боротьбі за державність, його епістолярна спадщина: спогади та багаторічне листування з Духовним Наставником українців Андрієм Шептицьким, його поетична творчість мають велику духовну цінність для нащадків.
     Василь Вишиваний - Вільгельм Габсбург, син італійського та австрійського народів, своїм жертовним життєвим прикладом доказав, що українцем може бути й представник іншого народу, який готовий жити та творити для своєї Духовної Батьківщини – України та навіть віддати найдорожче, що є в кожної людини – власне життя. Пам’ять про героїчну боротьбу та жертовне життя заради України, справжнього патріота України Вільгельма Габсбурга – Василя Вишиваного, не тільки не повинна згаснути, а слугувати духовним надбанням в розбудові Української Політичної Нації в Оновленій та Соборній Україні.
«Україна чарівна! Захід сонця над Великим Лугом казково файний, особливо як піднятись на гору. Знизу Царицин Кут, Великий Луг в промінях заходнього сонця, сьогодні мої Січовики із Запорожцями святкують Трійцю, а я захотів побути на самоті та пішов в гору... Тепер розумію, чом Запорожці вольні в душі...»                                                                         (зі щоденника Василя Вишиваного)


Інформація підговлена за матеріалами інтернет-видань









Немає коментарів:

Опублікувати коментар