"Дякую богові, що дав мені народитися українцем..." : до 105-річчя від дня народження Олеся Гончара

 

3 квітня виповнюється 105 років від дня народження Олеся Гончара – українського письменника, першого лауреата премії ім. Шевченка, академіка НАН України, громадського діяча, відданого прихильника побудови вільної незалежної України.

Дитинство провів на Полтавщині. Ім’я при народженні – Олександр Біличенко –при вступі до школи у 1927 році офіційно змінили на Олеся Гончара (Гончар – прізвище матері).

Продовжив навчання у Харкові, спочатку у технікумі журналістики, у 1938 році вступив на філологічний факультет Харківського державного університету ім. В. Каразіна. Перші свої твори публікував у місцевих газетах. У 1941 році добровольцем пішов на фронт. Війну закінчив старшим сержантом на посаді старшини мінометної батареї. Нагороджений орденами Червоної зірки, Слави 3-го ступеня, трьома медалями «За відвагу». На фронті почав писати вірші, які сам назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів». І це дійсно так, герої фронтових поезій Гончара духовно то емоційно споріднені з героями його повоєнних романів.

Собор його душі

«Життя тримається на  людяності, на  гідності, на  любові»

Олесь Гончар

Існують особистості, імена яких назавжди залишаться в серцях людей. Саме до таких людей належав Олесь Терентійович Гончар.

3 квітня Україна відзначатиме 100-річний ювілей українського письменника, літературного критика, громадського діяча, борця за мир і людські права. Першого лауреата премії імені Тараса Шевченка та багатьох державних премій, академіка, голови правління Спілки письменників, голови Українського державного комітету захисту миру, члена Всесвітньої Ради Миру, депутата Верховної Ради, Героя України…

Нашому місту пощастило бути причетним до життя письменника: Харків – місто юності Олеся Гончара. Тут у передвоєнні роки він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник. У вересні 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Через багато років письменник згадував: "Коли я переступив поріг університету, у всьому місті, гадаю, не було людини, щасливішої за мене, здійснилася заповітна мрія: з радісним завмиранням серця ступив я в цей сонячний храм науки..."

А у червні 1941 р. О.Гончар "кинув синій портфель" і разом з іншими студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт.

Тож, до 100-літнього ювілея Гончара ми вирішили згадати про життя видатного письменника.

·         все життя письменник прожив під прізвищем матері, хоча при народженні отримав прізвище батька - Біличенко, в сім'ї була ще старша сестра, Олександра;

·         перед початком навчання в школі майбутньому письменнику голова сільради видав документи на прізвище матері. Оскільки у сформованому сільському класі один хлопчик на ім'я Олександр вже був, Гончару видали документи на ім'я Олесь;