Розсіяний склероз – це хвороба, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок, що призводить до порушення відповідних функцій організму. Вона характеризується утворенням хаотично розсіяних вогнищ демієлінізації – втрати мієліну, білої жирової речовини, що покриває аксони – нервового волокна. Про захворювання нічого не було відомо до 1835 року, коли французький лікар Ж. Крювелье описав перший випадок. Два роки по тому у Великобританії про хворобу повідоми Р. Карсвелл. До середини 19 ст. вже були відомості про значне число випадків, і в 1868 французький невролог Ж. Шарко підсумовував патоморфологічні ознаки розсіяного склерозу і розробив його діагностичні критерії.