Тільки-но завершила розмальовувати портрет молодої
вродливої дівчини з екзотичними птахами, як на думку спав опис іншої вродливої
дівчини з «екзотичної» поведінкою – Лені Пфайфер – головної героїні роману
Нобелівського лауреата (1972) німецького письменника Генриха Белля «Груповий
портрет з дамою»:
«На знімках з молодих років Лені без зайвих балачок можна
назвати гарною, милою дівчиною… Коли їй минув сімнадцятий, вона зробила рішучий
стрибок від гарної дівчини до красуні, який темноокій блондинці вдається легше,
ніж ясноокій. На цій стадії жоден чоловік не оцінював її нижче ніж
"чудова".
Хто така Лені Пфайфер? Уже з першого речення ви дізнаєтесь про її вік, зріст, колір очей та волосся. Та це лише зовнішні ознаки. Щоб насправді пізнати Лені, потрібно більше часу, більше слів. Малюючи її портрет, автор проводить своєрідне журналістське розслідування: він спілкується з друзями і колегами Лені, з її сусідами і ворогами. Кожен із них додає нові штрихи до образу цієї жінки. Так твориться роман – епічне полотно. Адже історія Лені – це не лише біографія однієї людини, а життєпис цілої нації, країни, епохи. Ви побачите довоєнну Німеччину, Німеччину часів Другої світової і повоєнну. Це роман про покоління, які пройшли крізь найтяжчі роки ХХ століття, про людей, що живуть у непростий час, у дивний і дивовижний час.
Генріх Белль – перший німецький письменник, який отримав Нобелівську премію після Другої Світової Війни. Саме тема пам’яті про війну стала для Белля визначальною. Героями його романів є люди, на долю яких невиправно вплинула ця одна з найглобальніших подій ХХ століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар