Для нас,
українців, вишиванка – не просто
одяг.
Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який
зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія:
міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу.
Та
більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
Сьогодні ми святкуємо День вишива́нки —
міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення
та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Це свято є
самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного.
У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на
роботу, до університету, школи чи садочка.
Ідею акції «Всесвітній день вишиванки»
у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних
відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку
він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів.
Леся запропонувала
одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки.
Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів
факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського
рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також
прихильники України.
Українські вишиванки – це не просто
національний одяг, а й вираження багатовікової культури та традицій наших
предків. А носити вишиванку в наші дні – не лише данина споконвічним
традиціям, але це ще красиво, зручно і модно.
Проте мало хто знає, з яким візерунком краще обрати вишиванку і яке
значення мають дані символи.