Фантастика та реальність Квітки - Основ'яненка

Славну сторінку вписав в історію української літератури наш земляк Г. Квітка-Основ’яненко, по праву заслуживши визнання нащадків. Його твори дуже різноманітні. Тогочасна дійсність, народний гумор, майстерне використання народно-пісенної творчості – все це забезпечило його творам широку популярність і довговічність, із великим успіхом і досі відбуваються вистави по його творах.

Одним із найвідоміших, сатиричних творів не тільки Григорія Квітки-Основ’яненка, а й усієї спадщини українських письменників є повість «Конотопська відьма», яка в цьому році святкує 185-річний ювілей.

Повість “Конотопська відьма” Квітка написав на основі народних вірувань у відьом, чортів і упирів. Це твір, що став в європейській літературі одним з перших зразків так званої химерної прози (роману жахів). Казкова, на перший погляд, основа повісті насправді ґрунтується на

реальних фактах. Надсилаючи рукопис П. Плетньову, Квітка писав, що “все це засновано на розповідях старожилів” та що навіть топлення уявних відьом нещодавно відновила поміщиця сусідньої губернії.

Повість «Конотопська відьма» — не тільки сатира на козацький старшинський устрій, а й твір, тісно пов’язаний із фольклором. Автор в основу твору поклав народне повір’я, майстерно поєднав реальність і фантастику.

Тож, події повісті розгортаються у цілком реальному містечку Конотопі, і заправляють у ньому звичайний український сотник та його писар. Пан сотник Микита Уласович Забрьоха «більш тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько». Повною протилежністю йому був Прокіп Ригорович Пістряк, «суть сотенний конотопський писар», чоловік хитрий та корисливий. Їхнє старшинування відзначалося повною сваволею. Реальну владу мав писар, бо без його поганенького знання грамоти пан сотник почував себе безпорадним.

А в які комічні ситуації потрапляв сотник та писар! Ось, наприклад, коли Пістряк на хворостині лічив козацьку сотню, він ніяк не міг зрозуміти, «який же там чорт мандрував», бо як лічив людей, то всі були присутні, коли лічив зарубки на хворостині, то одного не долічувався.

Смішними є і самі прізвища героїв (Забрьоха, Пістряк, Халявський).

До Енея на гостину

 Іван Котляревський увійшов в історію української літератури як засновник нової української літератури. 220 років тому побачила світ поема Івана Петровича Котляревського «Енеїда». З нагоди цієї річниці ми вирішили дізнатись історію її створення, яка буде цікавою і для тих хто читав поему, і для тих хто лише збирається ознайомитися з її змістом.

Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський наповнив її національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство «Енеїди» – яскравий національний колорит, різнобічне зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році.

Над «Енеїдою» Іван Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Перше видання з’явилося в 1798 році завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця, адже друк здійснено без його згоди.

Всеволод Нестайко: той, що дарує дитинство

Літні канікули - чарівний час. Фантастично захоплюючий, коли кожен день може статися якась Подія! Неймовірно приємний - можна скільки завгодно лежати на сонечку і купатися в річці. Надзвичайно насичений - нові знайомства і старі дачні друзі, поїздки на море і походи, подорожі в нові країни з батьками і свіжі ягоди з бабусиної городу ...

Недарма канікул чекають цілий рік. Свято свободи триває все літо, і за цей час можна переробити величезну кількість важливих справ. Навчитися ловити рибу, знайти старовинний скарб ... а вечорами саме час для книжкових відкриттів та пригод.

Чарівник із країни сонячних зайчиків, український Марк Твен — як тільки не називали автора найкращих українських дитячих романів та казок Всеволода Нестайко. Всі його книги та оповідання відрізняються яскравими персонажами, веселими та захоплюючими пригодами, фірмовим авторським гумором, а також повчальними історіями, які виховують в дітях тільки позитивні якості. Міцна справжня дружба, повага, доброта, гумор, пригоди - ось основна складова його книг.

За більш ніж 50 років Всеволод Зіновійович Нестайко видав близько 40 книг, казок і п'єс.

Одна з найбільш відомих історій автора - «Тореадори з Васюківки».

Книга про пригоди двох школярів, які ніколи не нудьгували на літніх канікулах, не раз перевидавалася і отримала чимало нагород (серед них Премія ім. Лесі Українки та місце в Особливому почесному списку імені Г. К. Андерсена).

Сучасні діти не влаштовують в селі кориду з коровою і не риють метро під свинарником, але це і не важливо. У центрі нейстайківських пригод завжди справжня дружба і фантазія без кордонів. Саме вона пов'язує школярів Яву і Павлушу - хлопців, з якими хочеться дружити кожній дитині. Роман складається з трьох епізодів: «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з тринадцятої квартири» і «Таємниця трьох невідомих».

«В Країні Сонячних Зайчіків»

Казкову трилогію "В країні сонячних зайчиків" Всеволод Нестайко вигадував протягом чотирьох десятиліть. Від першої книги "В країні сонячних зайчиків" діти були в захваті; вона була перекладена на більш як 20 мов світу, перевидавалася більш, ніж 15 разів. Саме захоплення читачів, які вимагали: "ще!", надихнуло Нестайка продовжити історію улюблених всіма Сонячних Зайчиків ще двома книгами: "Незнайомка з Країни Сонячних зайчиків" та "В країні Місячних зайчиків". Там вже давно живуть щирі, добрі і хоробрі сонячні зайчики, які борються із паном Мороком, і жартуючи утверджують радість і справедливість. "Може, ти скажеш, що не помічаєш їх?! О, так то ти, мабуть, забув, що вони дуже скромні. А все-таки придивись гарненько! Вони ховаються у твоїй веселій усмішці, у твоїх очах, радісних і щасливих. І знай, що завжди, коли тобі гарно і весело, коли ти робиш чесну і хорошу справу – сонячні зайчики поряд з тобою".

До 145- літнього ювілею української поетеси

Лесі Українки

                                                     (1871 – 1913)

Стояла я і слухала весну,                    
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

                                                1895р.