Іван Котляревський увійшов в історію
української літератури як засновник нової української літератури. 220 років тому побачила світ поема
Івана Петровича Котляревського «Енеїда». З нагоди цієї річниці ми вирішили
дізнатись історію її створення, яка буде цікавою і для тих хто читав поему, і
для тих хто лише збирається ознайомитися з її змістом.
Використавши сюжет поеми римського поета
Вергілія, Котляревський наповнив її національним
змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій відобразив життя і побут
українського народу. Твір написаний
живою розмовною мовою,
легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне
достоїнство «Енеїди» – яскравий національний колорит, різнобічне зображення
життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування
Запорозької Січі у 1775 році.
Над «Енеїдою» Іван Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Перше видання
з’явилося в 1798 році завдяки ініціативі конотопського
поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і
належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук
потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм
коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця,
адже друк здійснено без його згоди.