Вона безпосередньо стосується спеціальної вечері — «куті», яку влаштовують після тривалого посту. Так і казали: «щедра кутя», на відміну від колядки, яку називали «пісною», або «бідною кутею».
Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках можемо побачити ластівок, жито, посіви – символи того, як Новий Рік зустрічається з весною. Адже, у цей час, коли закінчується зимове сонцестояння, народжується Молоде Сонце і день стає довшим. Щедрівки відрізняються від колядок неодмінним
приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір». Багатством змісту і поетичною формою щедрівок
захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко,
Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський,
Костянтин Данькевич та інші.
Як щедрувати правильно:
Молоді люди надягають яскраві костюми і ходять по будинкам після заходу сонця. У народі вірили, що щедрівки повинні співати молоді дівчата, оскільки тільки вони можуть закликати в будинок любов, благополуччя і багатство. Тому, у цей день, дівчата ходять від хати до хати, щедруючи - бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Величальних обрядових новорічних пісень — щедрівок, співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні.
За матеріалами інтернет ресурсів:
Немає коментарів:
Дописати коментар