135 років тому, 3 березня 1888 р., народилася українська письменниця, лексикограф, єгиптолог, археолог і театральна актриса Наталена Королева. Якщо б хтось вирішив написати біографічний роман про цю непересічну жінку, то йому не довелось би нічого вигадувати, бо життя Наталени було суголосно тим часам, в які їй довелося жити, - буремне і драматичне. Судіть самі.
Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена – саме так звучить повне ім’я письменниці, бо її матір була графінею із старовинного іспанського роду. А батько, польський граф Анджей Єжи Дунін-Борковський, походив зі старовинного українсько-литовського роду Домонтовичів.
На жаль, мати Наталени померла пологами, і батько, під впливом цієї трагедії, не зміг бачити доньки і віддав її на виховання своїй матері, Теофілі, яка мешкала у селі Великі Борки на Волині. А сам, як учений-ентомолог та член Паризької академії наук подався в тривалі наукові мандри по Цейлону, Індії та Африці. Наталена не бачила свого батька 17 років.
Коли дівчинці виповнилося 5 років, бабуся померла і Наталену відвіз до Іспанії її дядько. Згодом її віддали на виховання в монастир Нотр-Дам де Сіон у Франції, де Наталена провела 12 років. Там вона студіювала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи. Часто вона бувала у своїх іспанських родичів, вчилася їздити верхи, фехтувати, стріляти.
Тим часом батько одружився вдруге і оселився у Києві. Мачуха забажала, щоб Наталена повернулася в родину. Восени 1904 року 17-річна Наталена приїхала до Києва. На цей час вона вже знала іспанську, французьку, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства трохи пам'ятала українську й польську. Далі було дворічне навчання в Київському інституті шляхетних дівчат. Також Наталена брала уроки музики в українського композитора Миколи Лисенка, який присвятив своїй талановитій учениці твір «Зоря з місяцем над долиною зустрічалася». Згодом – навчання в Археологічному інституті Петербургу, де здобула ступінь доктора археології за праці з литовської старовини, відтак зайнялася єгиптологією і водночас вчилася в Петербурзькій мистецькій академії, після закінчення якої одержала диплом «вільного художника», мала свої художні виставки в Петербурзі й Варшаві.
Тож, у здобутку Наталени три дипломи про вищу освіту – археології, малярства та медицини, яку вивчала в Парижі.
Щоб уникнути небажаного шлюбу, Наталена зробила нечуваний у шляхетському роду вчинок — вступила до французького Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом уклала контракт з паризьким «Theatre Gymnase», виступала також в оперних театрах Парижа та Венеції (співала партію Кармен в опері Жоржа Бізе). Потім знову змінила театральну сцену на археологію і брала участь в археологічних розкопках легендарної Помпеї, Десятинної церкви в Києві. З 1909 року почала систематично виступати з художніми творами та науковими статтями у французьких літературних і наукових журналах.
Перша світова війна застала Наталену в Києві, куди вона повернулась до хворого батька, який невдовзі помер. Не маючи змоги виїхати, вступила до Червоного хреста і майже три роки перебувала на фронті як сестра милосердя. Була нагороджена солдатським хрестом «За хоробрість», дістала три поранення, перенесла тиф і кілька запалень легенів.
Особисте життя Н. Королевої під час війни склалося драматично. Вона одружилася з офіцером російської армії і громадянином Ірану, що служив у "дикій дивізії", — Іскандером Гакгаманіш ібн Курушем, який невдовзі загинув під Варшавою.
У пору національно-визвольних змагань в Україні 1917-1920 років деякий час працювала в Міністерстві закордонних справ Української Народної Республіки, а з їх драматичним перебігом виїхала до Чехії.
З часом Наталена оселилась і працювала вчителькою у Празі. Тут вона зустріла
українського письменника Василя Королева-Старого, якого знала ще з Києва, і одружилася з ним. Василь Королів-Старий займався літературною, педагогічною, мистецькою діяльністю. І саме він надихнув Наталену писати українською мовою.
Разом вони прожили все життя (Королев-Старий помер внаслідок серцевого нападу в грудні 1941 р. після допиту в гестапо).
Наталена Королева є авторкою оповідань, легенд та повістей на біблійну, міфологічну та автобіографічну тематику. Вона уклала один з перших чесько-українських словників.
У середині 30-х – на початку 40-х років виходять книжки, що принесли їй широке визнання і популярність: збірка легенд «Во дні они» (1935), повісті «1313» (1935), «Без коріння» (1936), збірка оповідань «Інакший світ» (1936), повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938), «Легенди старокиївські» (1942–1943). Цикл легенд являє собою химерне, філігранно оброблене переплетіння слов’янських, скіфських, давньогрецьких, давньохристиянських і навіть скандинавських переказів, міфів, казок.
Повісті Наталени Королевої є цінними передусім тим, що в них розроблена нова концепція людини вільної, всебічно освіченої, яка засвоїла ідеали гуманізму. Це і забезпечує творчій спадщині письменниці особливе місце в українській літературі.
Померла письменниця 1 липня 1966 р. в Мельніку. Похована на цвинтарі Святого Вацлава, біля коханого чоловіка.
Немає коментарів:
Дописати коментар