Віктору Близнецю - 90 років

10 квітня виповнюється 90 років від дня народження Віктора Семеновича Близнеця – українського дитячого письменника, яскраво обдарованого прозаїка 60–70 років ХХ століття.

Народився Віктор Близнець у 1933 році, значну частину його дитинства вкрала Друга світова війна. Ці драматичні спогади знайшли відображення у його творчості Повісті В. Близнеця «Паруси над степом», «Землянка», Мовчун», «В ту холодну зиму, або Птиця помсти Сімург» - про воєнне і повоєнне дитинство, про досвід війни і сприймання її підлітком.

1970 р. вийшла друком книга «Звук павутинки». Про її автора голосно заговорили, як про одного з найталановитіших дитячих письменників, Олесь Гончар порівняв її з «Маленьким принцем» А.Сент-Екзюпері. Свій власний погляд на повість В. Близнець висловив у листі до друга й земляка, поета Володимира Базилевського: «…Дивися – в житті є щось важливіше цієї товкучки – краса, казка, совість. Оце і є суть «Павутинки». Повість присвячена «трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві» і зображає світ дитини через образи природи.

Діти -герої творів Віктора Близнеця, постають перед нами реальними, такими як і в житті. Вони непосидючі, мрійливі, нерозважливі, надміру довірливі, добрі та щирі.

Письменник любив копатися в архівах, вишукуючи цінні перлини для своїх творів, захоплювався історією свого народу, переказами, легендами, всім тим, що проливало світло на духовність людини.

"Дякую богові, що дав мені народитися українцем..." : до 105-річчя від дня народження Олеся Гончара

 

3 квітня виповнюється 105 років від дня народження Олеся Гончара – українського письменника, першого лауреата премії ім. Шевченка, академіка НАН України, громадського діяча, відданого прихильника побудови вільної незалежної України.

Дитинство провів на Полтавщині. Ім’я при народженні – Олександр Біличенко –при вступі до школи у 1927 році офіційно змінили на Олеся Гончара (Гончар – прізвище матері).

Продовжив навчання у Харкові, спочатку у технікумі журналістики, у 1938 році вступив на філологічний факультет Харківського державного університету ім. В. Каразіна. Перші свої твори публікував у місцевих газетах. У 1941 році добровольцем пішов на фронт. Війну закінчив старшим сержантом на посаді старшини мінометної батареї. Нагороджений орденами Червоної зірки, Слави 3-го ступеня, трьома медалями «За відвагу». На фронті почав писати вірші, які сам назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів». І це дійсно так, герої фронтових поезій Гончара духовно то емоційно споріднені з героями його повоєнних романів.

Твоя книжкова поличка: дитячі письменники Харкова

Чи любите ви книги Юліти Ран? Читали про ферігардів – головних героїв книжок Мері Блер? Знаєте, що за книгою Микити Лукаша йде вистава в Івано-Франківському театрі ляльок? Вчилися етикету за книжками Ірини Сонечко?
А знаєте, що ці, і ще багато інших популярних дитячих письменників живуть і працюють у Харкові? Віртуальна виставка "Твоя книжкова полиця" знайомить з авторами та розповідає про створені ними книжки, які можна прочитати в бібліотеках Слобідського району. Маленьким читачам давно полюбилися їх герої, цікаві пригоди та історії. З деякими авторами діти мали змогу поспілкуватися під час творчих зустрічей в бібліотеках району.
Ми впевнені, що вам також сподобається творчість харківських дитячих письменників.

Микола Міхновський: перший ідеолог самостійної України. До 150-річчя від дня народження

 

31 березня 1873 року на Полтавщині у родині сільського священика народився Микола Міхновський, майбутній правник, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття.

Микола Міхновський був одним із найбільш неординарних представників українського руху.  Адже саме він першим із наддніпрянських політиків висунув ідею самостійної соборної України, у той час як для більшості українських діячів вершиною прагнень був статус автономії.

Своє бачення, що українці повинні здобути власну незалежну державу, Міхновський підкріплював справами. Чим би він не займався – адвокатською практикою, громадською чи політичною діяльністю, вчителюванням – скрізь докладав зусиль, щоб підтримати українську ідею. А ще з усіх сил намагався поширити її – писав програмні тексти, виступав з промовами, друкував статті у пресі, на початку XX століття заснував 5 українських часописів.

Він – автор програмного документу Браства тарасівців «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна». У роботі «Самостійна Україна» автор подає історію української державності, яка принципово відрізняється від концепції історії України Михайла Грушевського, що мала народницький характер.

Міхновський, зокрема, писав: «Головніший закид, який роблять нам наші суперники, пильнуючи довести нам безвиглядність наших стремлінь, закид, ніби ми ніколи не складали держави і через те не маємо під собою історичної підстави, – є тільки випливом неуцтва й незнання ані історії, ані права. Через увесь час свого історичного існування нація наша з найбільшими зусиллями пильнує вилитися у форму держави самостійної і незалежної».

Також у «Самостійній Україні» автор вказував на порушення з боку росіян домовленостей з українцями, укладених у Переяславі в 1654 році. Вони передбачали, на думку Міхновського, створення конфедеративної держави. Адже, як вважав він, під час повстання Богдана Хмельницького виникла українська держава. Натомість російська сторона знищила цю державу й почала проводити русифікаторську політику.

Міхновський запитував: «Яким правом російське царське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче зі своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, видано закон з 17 травня 1876 року (мається на увазі Емський указ – ред.), що засуджує нашу національність на смерть? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено винятково росіян (москалів) або змоскалізуваних ренегатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи й підтримуючи її науку, літературу, промисловість і так далі». 

Микола Міхновський і Харків

У 1899 році особисті обставини змусили Міхновського залишити Київ і перебратися до Харкова. Тут Міхновський займався адвокатською практикою і швидко зійшовся з місцевою українською громадою. Будинок, де почав практикувати молодий правник, знаходився по вулиці Римарській, 23, (будинок не зберігся, на його місці тепер Харківський театр опери та балету).

1900-го він разом зі студентами влаштував у Харкові концерт, присвячений 100-річчю «Енеїди» Івана Котляревського, виступав перед учасниками Шевченківських свят у Полтаві і Харкові, закликав до збройної боротьби за права українського народу. 

Всеукраїнський тиждень дитячого читання

27 березня розпочинається Всеукраїнський тиждень дитячого читання – справжнє свято дитячої книги. З цієї нагоди ми підготували для вас ТОП7 найпопулярніших книжок українських письменників з фондів наших бібліотек, з якими будемо знайомити вас щодня впродовж тижня.

Отже, бібліотека рекомендує…

Ліна Костенко

19 березня святкує свій день народження Ліна Василівна Костенко – українська поетеса, геній слова та незламна жінка.

Є люди, які ще за життя стають легендами. Навколо них творяться міфи, чутки, перекази, за якими так важко відрізнити правду від вигадки. Вони ж мовчать, оберігаючи свій особистий світ від стороннього ока і впускаючи туди лише близьких і перевірених.
Такою є Ліна Василівна Костенко – поет, публіцист, громадський діяч. А в першу чергу – жінка, яка одного разу написала:
«Я вибрала долю собі сама,
і що зі мною не станеться,
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці», -
і лишилася на все життя вірною цим словам.

Серед найвідоміших творів Ліни Костенко поетична збірка «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай», поема «Берестечко», прозовий роман «Записки українського самашедшого».

Творчість Ліни Костенко поза часом. У ній можна знайти розраду у важкі хвилини, натхнення, мотивацію, бажання жити, змінюватися і боротися.

«І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.»

Наразі Ліна Василівна веде затворницьке від сторонніх життя і завзято працює. Письменниця анонсувала вихід одразу трьох нових книжок: великої книжки прози, книжки віршів і книжки осмислень, що сталося.

Ліно Василівно, щиро дякуємо за творчість, що надихає, навчає, підтримує, за вірність життєвій позиції, що є прикладом для багатьох і бажаємо здоров’я, сил та натхнення.

Пропонуємо нашим читачам переглянути віртуальну виставку книг Ліни Костенко, які є у фондах Центральної бібліотеки Слобідського району та її філіях.

Гра в асоціації #11: малюй і читай

Ми, українці, миролюбний народ. І ґазди добрі – власною працею створюємо добробут, а щоб веселіше справа йшла – жартуємо та пісні співаємо. Потім відпочиваємо та милуємось результатами своєї роботи – полями зораними, містами сучасними, будиночками охайними.

І так буває, що сусід заздрісний кине злим оком через кордон, побачить нашу неймовірну країну, почує пісні веселі, та й вирішить, що ми – легка здобич, тільки вміємо, що співати.

І невтямки йому, що ми, українці, понад усе любимо свою країну і всі встанемо на її захист. Так, з добровольців, з’явилось Військо Запорізьке. Українські козаки – славетні лицарі, мужні воїни. Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще декілька переваг – кмітливість та хитрість, надихаючі пісні та гострі жарти.

Гідними нащадками легендарних козаків стали наші воїни Збройних Сил України – теж в більшості своїй добровольці, що встали на захист країни від російських окупантів у війні, черговий етап якої розпочався у 2014 році. 

  Саме тому картина-розмальовка з відомою козацькою трійцею народила асоціацію з героями кінороману Володимира Тихого та Валерія Пузіка «Наші Котики».

«Наші Котики» - це трагікомічна розповідь про перший рік, точніше, про перші місяці війни, коли фронт тримали добровольці. Три таких, ще зовсім зелених добровольця, в минулому інженер, актор та продавець квітів, приїжджають на фронт і починають служити на одному досить тихому і зовсім не престижному блокпості. Жоден з них не має бойового досвіду, нічого не знає про наміри командування, та й на місцевості майже не орієнтується. Якщо б не  гумор та глузування над ворогом, той й невідомо, чи встояли б… Але згодом і на цьому блокпості відбуваються деякі події, та три вояки з позивними Професор, Літо і Грін стають причиною грандіозного фіаско масштабної операції супротивника та особистими ворогами проросійських терористів. Воїни-добровольці, як і тисячі їхніх побратимів, і гадки не мають, що відіграють вирішальну роль у захисті Батьківщини поки ставатиме на ноги боєздатна регулярна армія.

Вони не народились героями чи богами війни, але стали захисниками та захисницями — нашими котиками. Так їх називали між собою волонтери та всі, хто допомагав і допомагає нашій армії.