Як народилась слов'янська абетка

В вас мудрість вічна і любов жива...

А хтось же вас народжував, слова,

Хтось ті суцвіття звуків винаходив,

Що стали потім мовами народів.

Станіслав Тельнюк

Виникнення письма — надзвичайно важлива подія в історії кожного народу. Писемність — одне з найсуттєвіших знарядь культури, яке розширює функціонування мови у часі й просторі. І часто-густо поява письма є проблемою національної та наднаціональної ваги. Так було й у слов'ян. Протягом багатьох років учених цікавили й цікавлять питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка і чи мали доти наші пращури інші писемні знаки.

Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з’явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги. Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор’ї, археологи не раз знаходили на кам’яних плитах, надгробках, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим і нині.

Перший історик давньої слов’янської писемності болгарський книжник, учений Чорногорець Храбр, який жив у Х столітті при дворі болгарського царя Симеона, у книзі «Сказання про письмена» розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма.

Перший — коли слов’яни ще були язичниками, отож читали за допомогою рисок та зарубок.

Другий етап — після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами. 

«І було так, доки великі просвітителі й першовчителі Кирило і Мефодій не створили алфавіт для Божого й людського Закону». Мова, котру вони запровадили, стала мовою східнослов’янських народів, а відтак і українського.

Сиреневый рай: Записки Флоры Андреевны. Ч. 3

Майские праздники я решила провести в Киеве . Вопрос «Куда пойти?» не стоял - конечно же, в Сиреневый парк, который  давно уже стал визитной карточкой Ботанического сада.  
Одна беда  - весь день и вечер шел дождь, но утро 9 мая было тихим, солнечным, и вот я в саду своей мечты! Аромат, витающий в воздух, окутывает вас с первых минут, красота и разнообразие цветущей сирени завораживает и  ты просто переселяешься в  райский уголок на земле. 
После дождя грозди сирени стали тяжелым, распушились и запахли так, что  невозможно нанюхаться и оторваться от созерцания сиреневого облака, которое покрывает весь парк. 
Переходя от одного куста к другому. я не переставала удивляться разнообразию сортов, цветовой гамме, пышности кустов и густоте цветения.  
Моему восхищению шедевром, созданным природой, не было предела,  каждый куст, каждая веточка были неповторимы.  
Всего в  коллекции сирени  Ботанического сада насчитывается 22 вида, при том, что в природе существует 28.
Я впервые видела желтую сирень.
 А еще меня поразили огромные  деревья сирени, которые как старые дубы,стоят в своем величии и созерцают на свое племя, раскинувшееся на Днепровском склоне 

Автор: Ирина Склярова

8 и 9 мая — День памяти, примирения и 

День победы