«Життя тримається
на людяності, на гідності, на
любові»
Олесь Гончар
Існують особистості, імена яких назавжди залишаться в серцях людей. Саме
до таких людей належав Олесь
Терентійович Гончар.
3 квітня Україна відзначатиме 100-річний ювілей
українського письменника, літературного критика, громадського діяча, борця за мир і людські права.
Першого лауреата премії імені Тараса Шевченка та багатьох державних премій,
академіка, голови правління Спілки письменників, голови Українського державного
комітету захисту миру, члена Всесвітньої Ради Миру, депутата Верховної Ради,
Героя України…
Нашому місту пощастило бути причетним до життя письменника: Харків – місто юності Олеся Гончара. Тут
у передвоєнні роки він навчався в технікумі журналістики, працював у районній
(на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше
пробував свої творчі сили як письменник. У вересні
1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного
університету. Через багато років письменник згадував: "Коли я переступив
поріг університету, у всьому місті, гадаю, не було людини, щасливішої за мене,
здійснилася заповітна мрія: з радісним завмиранням серця ступив я в цей
сонячний храм науки..."
А у
червні 1941 р. О.Гончар "кинув синій портфель" і разом з іншими
студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт.
Тож, до 100-літнього ювілея Гончара ми вирішили згадати про
життя видатного письменника.
·
все життя письменник прожив під прізвищем
матері, хоча при народженні отримав прізвище батька - Біличенко, в сім'ї
була ще старша сестра, Олександра;
·
перед початком навчання в школі майбутньому письменнику голова сільради
видав документи на прізвище матері.
Оскільки у сформованому сільському класі один хлопчик на ім'я Олександр вже
був, Гончару видали документи на ім'я
Олесь;