Книжки, що зігрівають

Шелест листя під ногами, затишні м’якенькі светри, прохолодний вітер, що куйовдить волосся і залітає під пальта, переповнені кав’ярні, гарбузова каша і яблучні пироги – осінь ніколи не приходить непомітно.

Однак часто змін зазнає не тільки природа, а й настрій. Усе частіше хочеться залишитися вдома, загорнутися у ковдру і трошки похандрити. Можливо тому, що так шкода відпускати літо, чи тому, що сонця стає все менше, а важких похмурих днів усе більше. А може тому, що ми звикли так сіро сприймати повну барв осінь.

Кожен по-своєму переживає осінь: хтось бачить лише дощі, похмуре небо, напівголі дерева, а хтось бачить осінь натхненною, яскравою, трохи прохолодною, й від цього трохи ніжною.

Осінь має свій настрій, свої відтінки чаю та кави. І, звісно ж, свої книжки. Теплі книжки.

1.      Туве Янссон "Наприкінці листопада".

Мабуть, ця авторка знайома вам, як творець мумі-тролів – істот, які схожі на крихітних бегемотиків. Ця повість сповнена шумом дощу, шелестом листя та диханням осені. І хоча цю книжку позиціонують як дитячу, дорослим теж буде цікаво її погортати, адже в ній розповідається про самотність та підтримку. "Наприкінці листопада" насправді не про пригоди казкових персонажів, а про людей, їхні характери і про те, як іноді важко дорослим, знайти спільну мову. І про те, як холодної осені хочеться душевного тепла.

Як читати: всією родиною із рогаликами від Мумі-мами.

2.      Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

«Герої цих історій – прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави – хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.»

Кожна маленька історія — як замальовка акварельною фарбою - легка, натхненна. Після читання історії стає сонячно на душі. І цим сонцем хочеться ділитись.

Як читати: без зайвого поспіху читати одне-два оповідання на день разом з «бабусиним чаєм з липового цвіту»

Всеволод Нестайко: той, що дарує дитинство

Літні канікули - чарівний час. Фантастично захоплюючий, коли кожен день може статися якась Подія! Неймовірно приємний - можна скільки завгодно лежати на сонечку і купатися в річці. Надзвичайно насичений - нові знайомства і старі дачні друзі, поїздки на море і походи, подорожі в нові країни з батьками і свіжі ягоди з бабусиної городу ...

Недарма канікул чекають цілий рік. Свято свободи триває все літо, і за цей час можна переробити величезну кількість важливих справ. Навчитися ловити рибу, знайти старовинний скарб ... а вечорами саме час для книжкових відкриттів та пригод.

Чарівник із країни сонячних зайчиків, український Марк Твен — як тільки не називали автора найкращих українських дитячих романів та казок Всеволода Нестайко. Всі його книги та оповідання відрізняються яскравими персонажами, веселими та захоплюючими пригодами, фірмовим авторським гумором, а також повчальними історіями, які виховують в дітях тільки позитивні якості. Міцна справжня дружба, повага, доброта, гумор, пригоди - ось основна складова його книг.

За більш ніж 50 років Всеволод Зіновійович Нестайко видав близько 40 книг, казок і п'єс.

Одна з найбільш відомих історій автора - «Тореадори з Васюківки».

Книга про пригоди двох школярів, які ніколи не нудьгували на літніх канікулах, не раз перевидавалася і отримала чимало нагород (серед них Премія ім. Лесі Українки та місце в Особливому почесному списку імені Г. К. Андерсена).

Сучасні діти не влаштовують в селі кориду з коровою і не риють метро під свинарником, але це і не важливо. У центрі нейстайківських пригод завжди справжня дружба і фантазія без кордонів. Саме вона пов'язує школярів Яву і Павлушу - хлопців, з якими хочеться дружити кожній дитині. Роман складається з трьох епізодів: «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з тринадцятої квартири» і «Таємниця трьох невідомих».

«В Країні Сонячних Зайчіків»

Казкову трилогію "В країні сонячних зайчиків" Всеволод Нестайко вигадував протягом чотирьох десятиліть. Від першої книги "В країні сонячних зайчиків" діти були в захваті; вона була перекладена на більш як 20 мов світу, перевидавалася більш, ніж 15 разів. Саме захоплення читачів, які вимагали: "ще!", надихнуло Нестайка продовжити історію улюблених всіма Сонячних Зайчиків ще двома книгами: "Незнайомка з Країни Сонячних зайчиків" та "В країні Місячних зайчиків". Там вже давно живуть щирі, добрі і хоробрі сонячні зайчики, які борються із паном Мороком, і жартуючи утверджують радість і справедливість. "Може, ти скажеш, що не помічаєш їх?! О, так то ти, мабуть, забув, що вони дуже скромні. А все-таки придивись гарненько! Вони ховаються у твоїй веселій усмішці, у твоїх очах, радісних і щасливих. І знай, що завжди, коли тобі гарно і весело, коли ти робиш чесну і хорошу справу – сонячні зайчики поряд з тобою".

Книги для школярів: пригоди і подорожі

Влітку так не хочеться сидіти вдома, тому в теплу погоду так приємно погуляти в парку і влаштувати невеликий пікнічок на лавці в тіні дерев. Літні канікули найпрекрасніший час. Це чарівний час, бо кожен день може статися якась Подія! Це неймовірно приємний час - можна скільки завгодно лежати на сонечку і купатися в річці. Надзвичайно насичена пора - нові знайомства і старі друзі, поїздки на море і походи, подорожі в нові країни з батьками і свіжі ягоди з бабусиної городу ...

Багато хто вважає, що як тільки почалися канікули, то з книгою дитини  вже не побачиш до осені. Це тому що у дитини неправильні книги! Правильні книги зараз - про літо, про канікули, про літні пригоди. Адже це самі захоплюючі, веселі і корисні книжки.

Що таке ідеальні канікули? Це море веселощів, захоплюючі ігри, чудові відкриття і дивовижні пригоди, а вечорами - читати відповідні, літні, веселі історії.

Хованки – весела й приємна гра. За єдиним винятком – якщо доводиться грати на невідомій небезпечній території, та ще й із бандою смердючих скунсів-розбійників, які захопили у полон молодшого брата самого коменданта Фортеці Доброї Надії. Проте Серж Люка, з книги «Небезпечні хованки» Ю. Тарабанчука, розвідник загону бойових собак, не збирається поступатися нахабам. У нього є вірні друзі, а ще – чудова ідея, як визволити бранця. Люка точно знає: підступним скунсам його жарт буде до вподоби!

Як ти гадаєшь, кого можна зустрити на дорозі? Звісно, чарівних істот – дорожніх гномів, шляховичків, дівчаток-вей на роликах, восьминіжок, роуді та бігоней. А ще на дорозі можна впіймати таємницю, тільки треба спритно вхопити її за хвіст – і купа надзвичайних пригод гарантована. Наш старий знайомий дорожній гном Гролик (ти зустричався з ним у книжці «Гноми на дорогах»)ніколи ґав не ловив, тому пригоди завжди чекали на нього там, де він очікував їх побачити. І не тільки Гролика, а й усіх його друзів. Хочеш дізнатися, що чекає Гролика та компанію? Тоді не гальмуй – перегортай сторінку казки «Не гальмуй!» Анатолія Птіцина

 

Чаклуни, чаклунки, чаклунські пси – шикуйсь! Струнко! Рівними рядами на війну – кро'оком руш!Не дивуйтеся, це зовсім не жарти. Це війна. Війна між людьми та чаклунами, котрі прийшли у чарівний світ, і місцевими народами. Війна до останку… а, власне, за що? За які такі цінності? Ось це і доведеться з’ясувати звичайним дівчатам – Маргоші й Насті, якщо вони хочуть врятувати Настиного старшого брата Дена, полоненого злими чарами, а заразом з братом і увесь світ. Про пригоди дівчаток ви дізнаєтесь з книги Ірини Потаніної «Дівчата на стежці війни».

Комп’ютерний вірус – не грип. Ця штука, звісно, неприємна для комп’ютера, але нічим не загрожує людині. Принаймні не загрожувала досі… Від сьогодні наш світ у небезпеці: злісний вірус Макропойнт винайшов спосіб переформатовувати живі організми, перетворювати їх на віртуальних, підкорених його волі глюків. Для початку Макропойнт, з книги Олександра  Есаулова «Вихідний формат», хоче повернути брата, знищеного Великим Процесором. Червоний вірус впевнений, що секрет безсмертя у нього в кишені. Тепер йому вже ніхто не завадить!

Свідки історії

      Продовжуючи нашу розповідь про букіністичні видання, зазначимо, що у фонді нашої бібліотеки зберігаються книги, видані в Україні на початку буремного 20 століття. Це збірка  А.Г. Грінченка «Досвітні Огні (Київ, 1906), «Житє і значіннє Івана Франка» М. Возняка, видане у Львові у 1913 році, «Переписка гетьмана Ів. Мазепи з Мотрею Кочубеївною в Батурині» (Київ, 1916), «Два горя. Через віщо не вподобав Максим у Харкові жити» М. Загірної (Київ, 1917), «Наші перші народолюбці і письменники-поети» гр.. Гетманця (Київ, 1918), «Твори» Дніпрової Чайки (Київ, 1919), «Оповідання» Т. Бордуляка (Полтава, 1919).

      На початку існування УРСР історики відзначають ренесанс української літератури та книговидавництва (на противагу нескінченним заборонам імперських часів), який, на жаль, проіснував не більше 10-ти років і скінчився страшними репресіями. Але на початку 20-х років ХХ століття у Харкові за сприяння В. Блакитного (помер у 1925 р., репресований посмертно у 1934 р) видавалось багато книг українських авторів та перекладів англомовних письменників. Наприклад, збірник віршів І. Сенченко «В огнях вишневих завірюх» (Харків, 1925), Франко І. «Оповідання» (Харків, 1925), Бажан М. «17-й патруль» (Харків, 1926), Гулак-Артемовський П. Твори (Харків, 1928), Лондон Дж. «Білий Зуб» (Харків, 1931).

       До того ж  у нашому фонді збереглися журнали «Всесвіт», № 25 (1929 р., фундатор В. Блакитний), «Глобус», № 5 (1928), «Знання», № 13 (1929), «Мистецька трибуна», № 5 (1930).

       

Без сумніву, найціннішим з перелічених документів є збірка «Досвитни Огни». Це прижиттєве видання А.Г. Гринченка, який зібрав кращі твори українських письменників та поетів: Т. Шевченко, Ю.Федьковича, І. Франка, І. Нечуй-Левицкого, М. Коцюбинського та ін. Також в книзі вміщено декілька пісень М. Лисенка. Головною особливістю видання є те, що збірка складена на так званій «ярижці» - правописі, запропонованому у 1876 р. для українських видань, за яким буква «ы»(єри) вживалася на позначення звука «и», а буква «и»— звука «і». Указ російського уряду 1876 року (Емський указ) забороняв окрему «українську абетку», а до друку допускалися тільки тексти, записані «без отступления от общерусской орфографии». От тут ярижка і стала у пригоді.