Екранне мистецтво України

Це свято було засноване понад 20 років тому, але своїм корінням сягає далеко в історію, в кінець 19 століття. Це - День українського кіно, який щорічно відзначається у другу суботу вересня. Цього року свято припадає на 9 вересня.

Історія українського кіно бере свій початок з часів Російської імперії. У далекому 1893 році в Одесі механік університету Йосип Тимченко створив тип сучасного кінознімального апарату й апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші спроби кінознімання - зафільмував вершників і метальників копій.

Але ось містом-родоначальником української кінематографії вважається Харків.

У вересні 1896 року фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів. А в грудні того ж року у Харківському оперному театрі фотограф організував перший в Російській імперії публічний кіносеанс.

І вже в 1919 році була заснована Одеська кіностудія, яка виросла з приватного кіноательє «Мирограф». Дану студію в 1909 році створив фотограф Мирон Гроссман.

Піонери українського кінематографа початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка». Тоді ж мала місце спроба створити фільми на українську історичну тематику, теж на театральній основі («Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького). З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві та багато знімалася в Одесі.

Але з 1919 року у Радянській Україні починається тотальне одержавлення

кіно. І в 1922 році було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а в 1928 році ввести в дію Київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О.Довженка).

Українські художники створили яскраву самобутню кіношколу, зробили значний внесок у розвиток світового кінематографа і в світове культурне надбання. У пам'яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука, Богдана Ступки та багатьох їхніх талановитих творчих послідовників.

Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління талановитих кіномитців. Варто згадати хоча б фільми Сергія Лозниці, Любомира Левицького, Мирослава Слабошпицького, Марини Вроди, Олеся Саніна, Михайла Іллєнка.

Молоді максималісти високо піднімають планку своїх ідей і планів з розвитку українського кіно. Програми всеукраїнських та міжнародних фестивалів вже рясніють кінострічками, серед творців яких, можливо, зовсім скоро ми дізнаємося Вертова або Довженко нашого часу.