Ідеї щодо створення єдиного союзу європейських держав царювали в свідомості правителів та народів держав європейського континенту протягом довгого часу. Одна з перших публічних пропозицій об'єднати країни на принципах рівності членів і кооперації була зроблена Віктором Гюґо у 1851 р.
Європейський Союз починає свою історію від 9 травня 1950 р. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував нову форму політичної організації Європи силами створення спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції Франції, Федеративної Республіки Німеччини та інших західноєвропейських країн як засіб зміцнення миру та стабільності на континенті, аби унеможливити саму думку про війну між європейськими націями.
- 1950-1968 рр. - становлення економічної Європи шести країн;
- 1969-1973 рр. - поглиблення й розширення «Спільного ринку»;
- 1974-1984 рр. - певний застій євробудівництва;
- 1985-1991 рр. - виникнення нових інтеграційних структур та їхня підготовка до створення ЄС;
- після 1992 р. - розбудова ЄС.
Європейський Союз базується на трьох головних компонентах:
- Європейське співтовариство становить правову основу для
формування політики спільного ринку, міжнародної торгівлі, сприяння розвитку,
монетарної політики, сільського господарства, рибальства, навколишнього
середовища, регіонального розвитку, енергетики;
- спільна зовнішня політика та політика безпеки;
- юстиція і внутрішні справи, що включає співпрацю між
країнами - членами ЄС в таких галузях, як громадянське та кримінальне право,
політика імміграції та надання притулку, прикордонний контроль, боротьба з
торгівлею наркотиками, співпраця та обмін інформацією між поліціями.
З моменту набуття Україною незалежності у 1991 році
Європейський Союз та Україна динамічно розвивають відносини один з одним.
Україна є пріоритетним партнером ЄС у рамках European Neighbourhood Policy
(Європейської політики сусідства (ЄПС)) та Східного партнерства.
Основні документи щодо заснування ЄС:
- Паризький договір 18 квітня 1951 р. - створення
європейського об'єднання вугілля та сталі, початок реальної економічної та
політичної інтеграції Європи; .
- Римські договори 25 березня 1957 р. - створення Європейського
економічного співтовариства (ЄЄС) та Європейського співтовариства з атомної
енергії (Євроатом);
- Єдиний Європейський акт 17 лютого 1986 р. - внесення змін
і доповнень до Римських угод стосовно спільного ринку; запровадження співпраці
країн-членів у сфері зовнішньої політики та інституційної реформи ЄС;
- Маастрихтський договір 11 грудня 1991 р. — створення ЄС,
визначення «трьох опор» ЄС: спільна зовнішня політика і політика безпеки;
співпраця у сфері правосуддя та внутрішніх справ;
- Амстердамський договір 2 жовтня 1997 р. - вдосконалення
функціонування ЄС та Європейських співтовариств, інституційної структури ЄС та
спільної політики ЄС;
- Ніццький договір 1 лютого 2003 р. - визначення нових
правил для управління розширеним ЄС;
- Лісабонський договір
1 грудня 2009 р. - про реформу Європейського Союзу. Він поставив ЄС на нову
договірну основу і зробив його демократичнішим, прозорішим і ефективнішим.
У березні 2007
року почалися перемовини щодо нової
Угоди про асоціацію між Україною та ЄС . Вони завершились у грудні 2011. Нова
Угода передбачає політичну асоціацію та економічну інтеграцію України з ЄС.
21 березня 2014 року, глави держав та урядів Європейського
Союзу і Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк підписали політичну частина
угоди про Асоціацію між ЄС і Україною, а 27 червня ц.р. було підписано економічну частину угоди.
16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент
синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.
З 1 листопада 2014 р.
вступило в силу тимчасове застосування Угоди про Асоціацію.
Угода про асоціацію
за своїм обсягом і тематичним охопленням
є найбільшим міжнародно-правовим документом за
всю історію України та найбільшим
міжнародним договором з третьою країною, коли-небудь укладеним
Європейським Союзом.
Вона визначає якісно
новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та
економічної інтеграції» і слугує стратегічним орієнтиром системних
соціально-економічних реформ в Україні.
Немає коментарів:
Дописати коментар