Видатний італійський вчений, викладач та письменник Умберто Еко народився у невеликому містечку Алессандрії, неподалік від Турину. Батько хотів, щоб старший син став юристом, але Умберто вступив до Туринського університету, щоб вивчати середньовічну філософію та літературу. Завершив навчання у 1954 році, викладав естетику та теорію культури в університетах Мілану, Флоренції та Турину, став професором Болонського університету та почесним доктором багатьох іноземних вищих навчальних закладів. Працював у редакції культури Радіотелебачення Італії.
Умберт написав понад два десятки наукових праць із семіотики, лінгвістики, теорії літератури, теорії культури, естетики та моралі. Але світову славу Умбертові Еко принесла не його наукова діяльність, а літературна.
Сучасним читачам автор найбільш відомий як творець складних і заплутаних детективних творів, у яких у химерній формі об'єдналися історична достовірність, фантазія письменника й численні загадки та виверти для найуважніших і найерудованіших.
Літературну діяльність почав 1980 року написанням філософсько-детективного роману «Ім'я рози». Ця книга згодом стала найвідомішою його літературною працею і була екранізована в 1986 році. Цей роман досі залишається найпопулярнішим його твором.
Добірка найпопулярніших книжок:
Ім’я рози: роман/ Умберто Еко; пер. з італ. М. Прокопович. - Харків: Фоліо, 2012. - 575 с.
"Ім'я рози" – захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події ХІV століття. У середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним гинуть ченці. З'ясувати причину їхньої смерті доручено вченому-францисканцю Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються у лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, потаємних пороків та абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато філософських питань, ідучи шляхом логічних розмірковувань, розкривають загадкові вбивства.
«Людей нагородили пам'яттю як тимчасовим напівзасобом, затичкою, бо для них час спливає дуже стрімко і що минуло — те минуло без вороття. А я мав привілею смакувати все з самого початку... » — так каже про себе Джам-батиста Бодоні на прізвисько Ямбо, шістдесятирічній букініст з Мілана. Він утрачає пам'ять після інсульту, не може згадати свою родину, минуле і навіть власне ім'я, та при цьому пам'ятає все, що колись читав. Щоб знайти втрачене минуле, Ямбо їде до маєтку, де проминуло його дитинство. Він шукає себе самого серед старих газет та книг, дитячих журналів та коміксів, та йому не вдається повернути спогади. Ямбо вже готовий припинити пошуки, та тут він знаходить... Але не будемо розкривати всіх таємниць, читач має розкрити їх сам, дійти до кінця, як, урешті-решт, дійшов до кінця Ямбо...
Номер нуль: роман/ Умберто Еко; пер. з італ. Ю.В. Григоренко. - Харків: Фоліо, 2015. - 191 с.
"Маятник Фуко" – історико-детективно-філософсько-пародійний роман. До редакції міланського видавництва "Ґарамон", де працюють три інтелектуали з енциклопедичними знаннями – Казобон, Якопо Бельбо та Діоталлеві, полковник у відставці Арденті приносить рукопис своєї книги, в якій він начебто розкрив таємницю ордену тамплієрів. Наступного дня Арденті зникає за загадкових обставин, і трійця працівників видавництва вирішує відродити "задум" – справжню історію ордену тамплієрів, а також визначити їхню місію. В результаті виходить, що всі визначні події в історії Європи так чи інакше пов'язані з реалізацією "задуму" тамплієрів. Автор, перелицьовуючи історію, показує, на що здатні люди заради ідеї, також – на що може перетворитися бажання людини пізнати сенс буття.
До редакції міланського видавництва "Ґарамон", де працюють три інтелектуали з енциклопедичними знаннями – Казобон, Якопо Бельбо та Діоталлеві, полковник у відставці Арденті приносить рукопис своєї книги, в якій він начебто розкрив таємницю ордену тамплієрів. Наступного дня Арденті зникає за загадкових обставин, і трійця працівників видавництва вирішує відродити "задум" – справжню історію ордену тамплієрів, а також визначити їхню місію. В результаті виходить, що всі визначні події в історії Європи так чи інакше пов'язані з реалізацією "задуму" тамплієрів. Автор, перелицьовуючи історію, показує, на що здатні люди заради ідеї, також – на що може перетворитися бажання людини пізнати сенс буття.
ХVІІ століття. Роберто де ла Грів після корабельної аварії потрапляє на "Дафну" – корабель, що застряг на мілині в лагуні невідомого острова у Тихому океані, на якому, на перший погляд, нікого немає. На кораблі Роберто згадує своє минуле життя: участь у Тридцятилітній війні, сидіння в облозі разом з батьком у місті, яке намагаються захопити іспанці, дружбу з дворянином-атеїстом, яка для того часу була дуже небезпечною. Дворянин гине на дуелі, батько гине у бою, а Роберто після зняття облоги потрапляє до Парижа. І тут на нього чекають і кохання, і алхімія, і Ришельє з Мазаріні. Нарешті вир подій закидає його на корабель, що вирушає у навколосвітню подорож.Письменник порушує "вічні" питання: що є життя, що є смерть, що є кохання, як улаштований Всесвіт?
Роман "Бавдоліно" – це гостросюжетна проза, історичний фон якої – Хрестові походи, легенда про християнське царство на Сході, сказання про пошуки Ґрааля. Підліток на ім'я Бавдоліно випадково зустрічає імператора Священної Римської імперії Фрідріха І Барбароссу та допомагає йому вибратися з лісу, де той заблукав. Ця зустріч стає початком неймовірних пригод, які "переслідують" Бавдоліно протягом майже 50 років. Але пригоди й гостросюжетність – не головне. "Бавдоліно – це втілена радість розказування", – сказав Еко про свого героя. Бо Історія – це не те, що колись було, Історія – це те, що розповідається.
Що це, бульварний роман? Може й так, тим більше що й сам автор цього не заперечує. Адже в «Празькому цвинтарі» є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві «Протоколи сіонських мудреців», і так далі й таке інше. Втім, у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили саме те, що описане...
Еко У. Не сподівайтеся позбутися книжок / Умберто Еко, Жан-Клод Кар'єр. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. – 253 с.
"Не сподівайтеся позбутися книжок" – це не погроза сучасних європейських інтелектуалів Умберто Еко та Жан-Клода Кар'єра, а іронічне застереження, оперте на досвід тривалого книгокористування. Життя серед давніх і сучасних видань, пошуки інкунабул, епізоди випадкового успіху чи несподіваної втрати, ретельність добору власних книгозбірень постають у бесіді, до якої хочеться долучитися, – часом посмішкою, часом реплікою. Читач-книголюб не лишиться пасивним спостерігачем, бо все, що обговорюється в діалозі, так чи інакше зачіпає і його власне ставлення до написаного, виданого, обговореного й оціненого.
За матеріалами інтернет ресурсів:
https://cutt.ly/uUXYVno
https://cutt.ly/lUXY1fu
https://cutt.ly/6UXY9C4
https://cutt.ly/qUXY42X
Немає коментарів:
Дописати коментар