8 березня - День боротьби за права жінок

 

У 1977 року Організація Об’єднаних Націй проголосила 8 березня Днем боротьби за права жінок.

Важко уявити, що трохи більше ста років тому жінки не могли самостійно виходити заміж, не мали права отримувати вищу освіту, займати вищи пости у церкві, політиці. Та що там, жінки не могли одягатися так, як зручно, а не так, як це прийнято в суспільстві. Не мали права голосу, права на самостійні мандрівки та навіть права на заняття спортом, який доволі довго вважався справою не для «слабкої статі». І це тільки крихта того, що прийшлося виборювати жінкам на великому шляху, який був прокладений за надію, що колись жінок не будуть сприймати за речі, і вони теж матимуть місце під сонцем, а не під дахом хатньої роботи.

Перша хвиля міжнародного жіночого руху боротьби за свої права розпочалася наприкінці ХІХ століття, коли з’ясувалося, що демократичний устрій є передумовою, а не гарантією гендерної рівності.

8 березня 1857 року в Нью-Йорку американські текстильниці виступили з вимогами за рівну оплату праці з чоловіками, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня («марш порожніх каструль»). Після цього з’явилася перша жіноча профспілка, а дівчат почали допускати до навчання у вищих навчальних закладах.

У лютому 1908-го на вулиці Нью-Йорка вийшло близько 20 000 жінок, які виявляли своє невдоволення щодо відсутності рівних прав між чоловіками та жінками. Наступного року в колах американських соціалістів виникла ідея святкування жіночого дня у всьому світі.

Свято швидко поширилося в Європі, коли Соціалістичний Інтернаціонал (всесвітня спілка соціалістичних та соціал-демократичних партій та організацій) ухвалив свято (без фіксованої дати) в Копенгагені в 1910 році.

Перший Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року. У перші роки існування жінки проводили свято на мітингах та акціях протесту з вимогами права голосу та займати державі посади, права на працю і припинення дискримінації на роботі.

В Англії жінки домоглися прийняття 1918 року Акту про народне представництво (могли голосувати жінки від 30 років, котрі володіли нерухомістю), що у 1928 році поширився на всіх жінок від 21 року. 18 серпня 1920 року в США була ратифікована 19-та поправка до Конституції і білі жінки отримали право голосу.

В низці європейських країн до середини ХХ ст. жінки залишались позбавленими ряду істотних прав. Так, тільки У 1973 жінки вперше були допущені в зал Лондонської фондової біржі, а, наприклад, в Швейцарії жінки остаточно отримали право голосу лише в 1991 році(!). В Віденський філармонічний оркестр вперше за його історію прийнято жінку (арфістку) в 1997 році. Рух другої хвилі зародився на початку 1960-х для досягнення рівності за межами виборчого права, такими як ліквідація фактичної дискримінації жінок через стать у всіх областях буття, і триває донині.

Наталія Кобринська

В Україні перші жіночі організації почали з'являтися в 2-й половині 19 ст. На заході Україні першою жіночою організацією стало засноване за ініціативою Наталі Кобринської 1884 у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) «Товариство руських женщин». Кобринській вдалося налагодити співпрацю з українками на теренах Російської імперії, у 1887 році вона з Оленою Пчілкою видала альманах українок «Перший вінок». Книга ввійшла в українську історію як перша жіноча збірка. Яскравим прикладом боротьби за права жінок є також Мілена Рудницька, Голова центральної управи Союзу українок (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславі (1934), Світового Союзу Українок.

Протягом десятиліть радянської влади українці разом із рештою радянських людей щорічно відзначали 8 березня, яке з 1921 року мало статус державного свята, а з 1965 року навіть було оголошено вихідним днем. Однак, первісну ідею цього свята в СРСР спотворили до невпізнання. Свято повністю позбавили політичного протестного сенсу та перетворили на свято «весни, краси та жіночності», коли нікому вже й на думку не спадало згадувати про дискримінацію жінок. Власне, ідея, яка лежить в основі Міжнародного жіночого дня, – ідея рівності прав та можливостей людей незалежно від статі – є однією з підвалин сучасної європейської демократії. Тож, 8 березня має бути не нагодою для привітань та подарунків жінкам, а приводом привернути увагу  до питань гендерної нерівності, серед яких недостатня представленість жінок у політичній сфері, в органах влади, на керівних посадах, дискримінаційні практики у сфері зайнятості тощо.

Жіноча історія доводить, що боротьба за свої права не була даремною, вона мотивує робити нові кроки вперед і дійсно змушує пишатися тим, що були жінки, які не боялися висловлювати власні міркування відкрито, займалися просвітницькою діяльністю, виходили на демонстрації, не зважаючи на соціальне осудження, гніт, переслідування та виборювали права не тільки для себе, а й для майбутніх поколінь.

У цей день пропонуємо добірку книжок, з яких можна дізнатися про жінок минулого, що наполегливо боролися за зміни, якими зараз насолоджуються сучасні люди та відзначити досягнення жінок у різних сферах людської діяльності в минулому та в наші дні.