31 березня 1873 року на
Полтавщині у родині сільського священика народився Микола Міхновський, майбутній правник,
ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття.
Микола Міхновський був одним
із найбільш неординарних представників українського руху. Адже саме він першим із наддніпрянських політиків висунув ідею самостійної
соборної України, у той час як для більшості українських діячів вершиною
прагнень був статус автономії.
Своє бачення, що українці
повинні здобути власну незалежну державу, Міхновський підкріплював справами.
Чим би він не займався – адвокатською практикою, громадською чи політичною
діяльністю, вчителюванням – скрізь докладав зусиль, щоб підтримати українську
ідею. А ще з усіх сил намагався поширити її – писав програмні тексти, виступав
з промовами, друкував статті у пресі, на початку XX століття заснував 5
українських часописів.
Він – автор програмного документу Браства тарасівців «Кредо молодого українця» та брошури «Самостійна Україна». У роботі «Самостійна Україна» автор подає історію української державності, яка принципово відрізняється від концепції історії України Михайла Грушевського, що мала народницький характер.
Міхновський, зокрема, писав:
«Головніший закид, який роблять нам наші суперники, пильнуючи довести нам
безвиглядність наших стремлінь, закид, ніби ми ніколи не складали держави і
через те не маємо під собою історичної підстави, – є тільки випливом неуцтва й
незнання ані історії, ані права. Через увесь час свого історичного існування
нація наша з найбільшими зусиллями пильнує вилитися у форму держави самостійної
і незалежної».
Також у «Самостійній Україні»
автор вказував на порушення з боку росіян домовленостей з українцями, укладених
у Переяславі в 1654 році. Вони передбачали, на думку Міхновського, створення
конфедеративної держави. Адже, як вважав він, під час повстання Богдана
Хмельницького виникла українська держава. Натомість російська сторона знищила
цю державу й почала проводити русифікаторську політику.
Міхновський запитував: «Яким правом російське царське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче зі своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, видано закон з 17 травня 1876 року (мається на увазі Емський указ – ред.), що засуджує нашу національність на смерть? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено винятково росіян (москалів) або змоскалізуваних ренегатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи й підтримуючи її науку, літературу, промисловість і так далі».
Микола Міхновський і Харків
У 1899 році особисті
обставини змусили Міхновського залишити Київ і перебратися до Харкова. Тут
Міхновський займався адвокатською практикою і швидко зійшовся з місцевою
українською громадою. Будинок, де почав практикувати молодий правник,
знаходився по вулиці Римарській, 23, (будинок не зберігся, на його місці тепер
Харківський театр опери та балету).
1900-го він разом зі студентами влаштував у Харкові концерт, присвячений 100-річчю «Енеїди» Івана Котляревського, виступав перед учасниками Шевченківських свят у Полтаві і Харкові, закликав до збройної боротьби за права українського народу.