З давніх часів українські жінки створювали різноманітні візерунки, техніки вишивки, способи забарвлення ниток в різні кольори. Ці знання передавалися в родині наступним поколінням, утворюючи особливі ознаки вишивки, характерні для даного роду, села, місцевості.
За кілька тисячоліть на українській землі з'являлися і зникали різні культури, що мали свої символи, які стародавні люди зображали на культових і побутових предметах. Ці символи відображалися і у вишивках, якими наші предки прикрашали вироби з полотна, в тому числі, звичайно, одяг. Минав час, і справжнє значення багатьох древніх символів забувався та втрачався, а знаки за традицією продовжували використовувати для створення візерунків. В даний час відомі і застосовуються багато старовинних орнаментів, які можна умовно позначити як стародавні геометричні і більш пізні рослинні та зооморфні візерунки.
Історія народної вишивки в Україні йде коренями в сиву глибину століть. Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва тут існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений ще одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність не тільки з одягом, але і з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони мали вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але навіть цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, які прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.
Техніка та символіка вишиванки
За старовинною традицією вишивкою займалися жінки, які передавали свої навички з покоління в покоління. Історія вишиванки зберігає в собі характерні ознаки місцевості, які відрізняються технікою виконання, гамою кольорів і орнаментом. Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли.
За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів.
Геометричні візерунки дуже прості: кола, ромби, зірки, трикутники, хрести. Рослинний візерунок – виноград, хміль, дубове листя, квіти, калина. У вишивках тваринних орнаментів зображувалися кінь, заєць, півень, зозуля, голуб.
Вибір орнаменту для сорочки визначався тим, для кого вона вишивалися. Для дівчаток і юнаків це зазвичай комбінації з ромбів, зірок, косого та прямого хрестів. Саме квітковий візерунок вибирали для весільних вишиванок.
Рослинний орнамент в одязі здавна підкреслював спорідненість людини і природи, їхню єдність, і підживлював рід людський цілющою силою землі-матінки.
Крім поширеного символу «дерево життя», який зображається стилізовано у формі листя або гілок, у вишивках з рослинним орнаментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як «виноград» - символ добробуту, щасливого одруження, «барвінок» - символ кохання тощо
Найчастіше на вишиванках можна було побачити хміль, барвінок, виноград, калину, дубове листя, і це не випадково.
Калина, наприклад, позначала зв’язок людини з батьківщиною, ріднею, родом, корінням, предками. Крім того, калина має ще один таємний сенс – за віруваннями ще праслов’янських племен, саме з неї почалося народження небесного світу, бо з ягід дерева з’явилися зірки, місяць і сонце.
Ще одне сакральне дерево – дуб, що з’єднує небо і землю, світ духовний і матеріальний. Дуб – це стійкість, міцність, невичерпна життєва сила, покровитель чоловічого начала.
Візерунки з гілочками хмелю найчастіше красувалися на сорочках молодих хлопців і говорили про веселощі, життєлюбство, невгомонну вдачу.
Нерідкі на вишиванках були і полум’яні маки – захисники від пристріту, косих поглядів і промов.
Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Чорнобривці та цвіт вишні – символ материнської любові. Мальва, півонія – віра, надія. Троянда – любов, кохання. У християнстві – квітка раю. Давня назва троянди, ружа, співзвучно стародавній назві Сонця – Ра. Любисток – кохання, краса. Васильки – святість і чистота, ввічливість, людська відданість. олошки – прозріння.
На зооморфних вишиванок зображуються тотемічні й солярні тварини, а також звірі, що позначають три яруси «дерева життя». Інколи вишивальниці використовують індивідуальні мотиви, які властиві баченню візерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб`яча луска тощо.
Для жінок матерів – плоди і ягоди. Чоловікам геометричні візерунки, щоб додати твердості їх духу і волі.
Цих канонів намагалися дотримуватися, тому що дуже недоречно, наприклад, виглядала доросла або літня жінка з квітами, діти з символами родючості або чоловіки з рослинними візерунками.
Велике значення при виборі орнаменту слід приділити вишивальним швам і кольорам вишиванки. У кольорі вишиванки є дуже багато таємних символів. У чорні вишиванки як правило наряджали мерців. Чорні візерунки несуть погану енергетику і символізують горе від втрати близької людини.
А ось вишиванки з орнаментом білим по білому вибирали молоді скромні дівчата. Така вишиванка підкреслювала природну красу дівчини і служила захистом від злих сил. Червоний колір у вишиванках – це добрий і сонячний знак удачі і захисту. Щоб додати фарб до золотих і срібних ниток майстрині під основну нитку використовували нитки жовтого, червоного або чорного кольору. А ось срібні нитки поєднували з блакитним і білим кольором. Зелений колір на вишиванці це символ народження і зростання, яким наносили візерунки трави і листя. Жовтий колір – достаток, багатство. Жовтий колір символізує сонце, як енергію всього живого на землі.
Як створювалися сорочки та рушники
Виготовлялися сорочки з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок залежно від форми, використаних матеріалів, а також від семантики кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо.Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається з символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків (датують їх VI ст.) ідентифікуються з візерунками вишиванок XVIII—XX ст. Щоправда, символіка вишивки часто складалася з двох частин: історичної (родової) і прогнозуючої (загадування майбутнього, продовження роду). Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг.
Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому, родини. У давнину рушник, вишитий відповідними візерункамисимволами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі. Крім обрядового значення, рушники мали і чисто практичне застосування. Відповідно до функцій,які вони виконували, рушники мали свої назви. Наприклад, для втирання обличчя і рук - утирач, посуду і стола - стирок, для прикрашення образів - покутник, для шлюбних церемоній - весільний, для похорон - поховальний, для пов`язування сватів - плечовий тощо.
Рушники були своєрідною освятою початку справи чи її закінчення, так, при зведенні хати рушниками застелялися підвалини, хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив, на рушниках опускалась домовина з небіжчиком, рушниками скріплювали купівлю-продаж тощо. Відповідно до призначення рушники розрізнялись за технікою виготовлення та вишивання. Кольори та орнамент рушників характерні регіональним особливостям, за якими розрізняються «подільські», «поліські», «київські», «гуцульські», «галицькі» і «буковинські».
Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.
Вишивка - класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту.
Традиції вишиванок в різних регіонах України
Усім відомо, що вишивання є національним мистецтвом та ремеслом українців, звичайно, у залежності від регіону існують певні розбіжності у використанні елементів орнаментів, естетичності їх розташування, гами кольорів, а також у використанні певних технік.
Техніка вишивки, колір і структура нитки, орнамент були різними в різних регіонах України.
На Полтавщині вишивали в основному білими нитками, рідше червоними і сірими. Виконувався білий візерунок гладдю, який обшивали чорними або кольоровими смугами. Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка - червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.
Для Київської області характерний мікс з рослинних і геометричних візерунків – ромби, квадрати, виноградні грона, хміль. Основні кольори білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуванням, гладдю.
У Поліссі та Волині візерунок простий, геометричний і чіткий за рахунок своєї однобарвності. Вишивався червоною ниткою на біло-сірому полотні.
На Чернігівщині білі вишивки з кольоровими вкрапленнями. В техніці використовувалися дуже дрібні стібки. Візерунок також абстрактний або рослинний.
У Південних регіонах та Харкові техніка дуже схожа з центральними регіонами. Багатобарвна вишивка виконувалася хрестиком і напівхрестиком грубою ниткою, що надавало вишивці об’єм.
Гуцульські орнаменти, мабуть, самі барвисті. Різноманітність рослинної і геометричної тематики. Багате колірне сполучення. В основному це червоний колір з вкрапленням зеленого і жовтого різноманітних відтінків.
На території Львівської області можна зустріти кілька десятків типів візерунків. У більшості випадків це геометричні орнаменти, які наносять на білий фон. Завдяки такій техніки вишиванки з Львівської області мають вигляд легкості і прозорості.
У вишивках Закарпатській області найпоширенішими є мотиви “каракулю”, зигзагоподібної форми. Як правило, колірна гамма місцевих вишиванок дуже широка. Але найпоширенішими кольорами вважаються чорний і червоний колір.
Для вишивок Закарпаття характерний мотив «кривуля» у різних техніках виконання.
Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком, часто використовується вирізування та гаптування. Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як білі, так і багатокольорові орнаменти.
Для Буковини характерні геометричні та рослинні мотиви. Вишивають як правило дрібним хрестиком, крученим швом або білою гладдю. Крім того на Буковині у вишиванках дуже часто можна побачити шовкові нитки, металеві блискітки і бісер.
У Тернопільській області для вишивки використовують бавовняні нитки, зі згущеними стібками. Уздовж усього рукава окремі елементи обводяться кольоровими нитками. Завдяки такому прийому вишивка отримує високий рельєф і виразний колір візерунка.
Інтернет ресурси:
http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/05/blog-post_31.html
https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/istorija-i-traditsiji-ukrajinskoji-vishivki/
http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/05/blog-post_31.html
https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/istorija-i-traditsiji-ukrajinskoji-vishivki/
Немає коментарів:
Дописати коментар