Ось і настав перший весняний день. І, хоча, на вулиці ще досить
похмуро і прохолодно, зима вже поступово відступає. Природа пробуджується, а разом з нею тепліють і наші відчуття...
А тим, кому набрид зимовий
холод, пропонуємо вживати популярні вірші українських письменників про весну великими і малими порціями для цілковитого
пробудження!
Ліна Костенко
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
Що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись,
Не встигне вийти річка з берегів,
— Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.
Весна прийшла так якось несподівано!
Зима стояла міцно до пори.
Вітри війнули з півдня. І тоді вона
немов у Ворсклу з’їхала з гори.
Ще сніг ковтала повідь широченна,
і рала ждав іще тужавий лан.
А під горою вишня наречена
вже до віночка міряє туман.
Зима стояла міцно до пори.
Вітри війнули з півдня. І тоді вона
немов у Ворсклу з’їхала з гори.
Ще сніг ковтала повідь широченна,
і рала ждав іще тужавий лан.
А під горою вишня наречена
вже до віночка міряє туман.
Дмитро Павличко
До мого вікна
Підійшла весна.
Розтопилася
на шибці
Квітка
льодяна.
Крізь
прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло...
Видалось мені,
Що
лежу я в сні,
Що
співає мені мати
Золоті
пісні,
Що
мене торка
Ніжна
і легка,
Наче
те весняне сонце,
Мамина
рука.
Олександр
Олесь
...Ти
не дивись, що буде там,
Чи
забуття, чи зрада:
Весна
іде назустріч вам,
Весна
в сей час вам рада.
На
мент єдиний залиши
Свій
сум, думки і горе —
І
струмінь власної душі
Улий
в шумляче море…
Василь
Стус
Весна!
весна! — від поночі до рання.
Весна — в вікно, на дах, на капелюх,
весна в колючі воронові гнізда,
весна на кригу і від берегів —
на
течію, на вир, на чорториї
весна правує серцем, як веслом,
весна збігає і збігають роки,
вже й вечори попереду біжать.
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато
говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов
таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі,
радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
В серці хворім оживають,
Знов мене колишуть мрії,
Сни про щастя навівають.
Весно красна! Любі
мрії!
Сни мої щасливі!
Я люблю вас, хоч і
знаю,
Що ви всі зрадли.
Борис Грінченко
Далекий крик мандрівних журавлів
Вже розітнувсь: ключем вони додому
У рідний край летять з чужих країв.
Весна іде! Веснянки задзвеніли,
Лунає спів по луках і гаях —
Мов устають нові могутні сили
В людських серцях, придавлених серцях.
І в грудях знов солодкії бажання,
І в грудях знов устали поривання,
І встала знов надія молода.
О, весно, йди! Bсі ждуть тебе, кохана:
І небо жде, і жде весна приспана,
І ліс, і степ, і скована вода.
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.
Володимир Сосюра
Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.
Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...
Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...
Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!
Поклаши в скриню зимну втому,
З душі зваливши пудів сто,
Одного дня ти вийдеш з дому
Вдягнувши весняне пальто.
Проміння — згострене, як стріли,
Колес гутірка голосна,
Підталин сніг і листя пріле,
Тривога... Так, уже весна!
Смішна общипана синиця
Танцюючи обходить пень...
І зробить враз така дурниця
Про непоправний грант від газу,
Борги й короткі рукави...
Он парами, дурні й щасливі,
Воркують мирно голуби...
Купайся й ти в весняній зливі,
Живи, надійся,
полюби!
Та ж це для тебе ранок дише,
Лице зробилось молоде,
І те, що нам найголовніше,
Непережите — ще прийде!
А яка поезія надихає вас цієї весни?
Немає коментарів:
Дописати коментар