10 квітня виповнюється 90 років від дня народження Віктора Семеновича Близнеця – українського дитячого письменника, яскраво обдарованого прозаїка 60–70 років ХХ століття.
Народився Віктор Близнець у 1933 році, значну частину його дитинства вкрала Друга світова війна. Ці драматичні спогади знайшли відображення у його творчості Повісті В. Близнеця «Паруси над степом», «Землянка», Мовчун», «В ту холодну зиму, або Птиця помсти Сімург» - про воєнне і повоєнне дитинство, про досвід війни і сприймання її підлітком.
1970 р. вийшла друком книга «Звук павутинки». Про її автора голосно заговорили, як про одного з найталановитіших дитячих письменників, Олесь Гончар порівняв її з «Маленьким принцем» А.Сент-Екзюпері. Свій власний погляд на повість В. Близнець висловив у листі до друга й земляка, поета Володимира Базилевського: «…Дивися – в житті є щось важливіше цієї товкучки – краса, казка, совість. Оце і є суть «Павутинки». Повість присвячена «трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві» і зображає світ дитини через образи природи.
Діти -герої творів Віктора Близнеця, постають перед нами реальними, такими як і в житті. Вони непосидючі, мрійливі, нерозважливі, надміру довірливі, добрі та щирі.
Письменник любив копатися в архівах, вишукуючи цінні перлини для своїх творів, захоплювався історією свого народу, переказами, легендами, всім тим, що проливало світло на духовність людини.
Повість-казка «Земля світлячків» (1979) - найкращий твір В. Близнеця, герої якого – мирний лісовий народ стовусів і тривусів - уночі доглядають джерела і озера, садять уздовж берегів верби та ялини, щоб скрізь було чисто і зелено. Їх єднає щира закоханість у свою країну світлячків, чутливість до краси, глибока душевність.
У людях Віктор Близнець понад усе цінував гідність. Був щирий, добрий, але принциповий. Не мирився з неправдою, несправедливістю в житті, з сірістю – в літературі, що була для нього великим і святим ділом.
На жаль, життя і творчість письменника припали на сумнозвісний період обмеження творчих свобод, зневажливого ставлення до глибинної суті української літератури. Віктор Близнець страждав через складну ситуацію в країні, і це впливало на його надзвичайно вразливу душу, розхитувало нервову систему. Доведений до відчаю, Віктор Близнець власноруч обірвав своє життя в 1981 році.
У 1988 році письменникові посмертно було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки, а в 2003 році Міжнародним освітнім фондом ім. Ярослава Мудрого започатковано Літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця.
Немає коментарів:
Дописати коментар